Ковальчук Олександр Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальчук Олександр Михайлович

КОВАЛЬЧУ́К Олександр Михайлович (09. 07. 1962, Вінниця – 16. 04. 2011, там само) – художник декоративного мистецтва. Засл. художник України (2009). Чл. НСХУ (1990). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1989; викл. І. Боднар, В. Манастирський, О. Мінько). Учасник обл., всеукр. худож. виставок від 1990-х рр. Персон. – у Сумах, Маріуполі (Донец. обл.), Донецьку, Луганську (усі – 2008), Москві (2009). Осн. галузь – худож. текстиль. Створював монументальні за образ. мисленням та ювелірні за довершеністю виконання гобелени, сповнені драм. переживань батики, дивовижні ікони на склі. У творчості К. органічно поєднано язичниц. фольклор із традиц. виражал. засобами сучас. мист-ва. Сюжетне начало гобеленів і шпалер К. сягає зх.-європ. ренесансно-барокової та рад. худож. традицій 1960–70-х рр. Використовував елементи гобеленів у конструюванні сучас. жін. одягу.

Тв.: гобелени – «Подих землі» (1987), «Іванове зілля» (1988), «Контраст руху» (1989), «Шиття», «Зачарована» (обидва – 2003), «Рада» (2004); декор. розписи – «Легенда про писанку» (1989; 2001), «Троянди моїй Ярці» (2001), «Козак Мамай» (2007); ікони – «Св. Юрій Змієборець», «Св. Варвара» (обидві – 2007).

Літ.: Могилевський В. Емоційність та асоціативність – мистецькі крила Олександра Ковальчука // Київ. 2004. № 6; Саєнко Н. Стихія текстилю // ОМ. 2005. № 1; Чегусова З. Пам’яті Олександра Ковальчука // Там само. 2011. № 4.

Н. О. Саєнко

Стаття оновлена: 2013