Ковальчук Яків Охрімович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальчук Яків Охрімович

КОВАЛЬЧУ́К Яків Охрімович (псевд.: Ахрим Яків, Кук Як, Ку-К Як; 1889, с. Городниця, нині Немирів. р-ну Вінн. обл. – 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) – прозаїк, публіцист. Чоловік О. Свекли. Чл. «Плугу». Працював у г. «Бессарабская жизнь» (Кишинів, 1909–10), «Куранты» (1911), «Юго-Западный край» (1915–17), «Набат» (1917; обидві – Вінниця) та ін. 1918 обраний головою волос. Земської управи. Заарешт. і ув’язнений у м. Брацлав (нині смт Немирів. р-ну Вінн. обл.), звідки втік. 1921 заарешт. особливим відділом 34-ї Самарканд. стрілец. дивізії як підозрюваний у «петлюрівщині». Після реабілітації залишився слідчим при цьому відділі до червня; перейшов в особливий відділ 8-ї Червоної козачої дивізії, заарешт. знову у грудні. Після звільнення 1922–24 працював у київ. часописах, переїхав до Харкова на посаду керуючого справами у «Плузі». Друкувався від 1908 у часописах «Рада», «Пролетарська правда», «Сільськогосподарський пролетар», «Знання», «Нова громада», «Плуг», «Службовець». Писав укр. і рос. мовами. Автор кн. «Криваві легенди (Із записок військово-революційного слідчого)» (Х., 1925). Із кількома письменниками 1929 місяць подорожував Україною, щоб відобразити заг. процес реконструкції с. госп-ва в худож. роботі. 1930 співпрацював з Одес. кінофабрикою (сценарій німого антиреліг. фільму «Сектанти», реж. В. Королевич). 1933 закін. роман «Свинарі» і великий нарис «Начполіт», у яких відтворив боротьбу за соц. тваринництво. 16 грудня того ж року заарешт., за звинуваченням у причетності до контррев. терорист. угруповання та участі у шпигун. діяльності засудж. до 10-ти р. таборів, покарання відбував на Соловках (РФ). 9 жовтня 1937 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1965.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2013