Кованько Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кованько Олександр Олександрович

КОВА́НЬКО Олександр Олександрович (17(29). 06. 1889, С.-Петербург – 27. 09. 1926, м. Нови Сад, Югославія, нині Сербія) – льотчик, авіаконструктор. Син Олександра, брат Андрія Кованьків. Закін. 1-й С.-Петербур. кадет. корпус (1906), Микол. інж. уч-ще (1909), Офіцер. повітроплавну школу в м. Гатчина побл. С.-Петербурга (1911), де й служив (згодом військ. авіац. школа). Відряджений до Франції для ознайомлення та доставки закуплених літаків «Ньюпор» (1912 отримав диплом пілота). У майстернях школи 1913 побудував моноплан, у конструкції якого використав доопрацьовані агрегати з ін. літаків (Військ. відомство замовило ще 2 таких моноплани). Як льотчик-інструктор навчав майбут. майстрів вищого пілотажу П. Нестерова та Є. Крутеня, з останнім у травні 1913 здійснив переліт за маршрутом Гатчина–Псков–Ревель (нині Таллінн)–Гатчина. З поч. 1-ї світ. війни воював у 11-му корпус. авіац. загоні під командуванням П. Нестерова на Пд.-Зх. фронті. У грудні 1914 його літак збито, а К. потрапив у полон до австрійців. 1918 у результаті обміну військовополоненими за сприяння Червоного Хреста повернувся на батьківщину. Служив у Добровол. армії генерала А. Денікіна і ЗС Пд. Росії, зокрема був пом. ком-ра Херсон. авіац. дивізіону. Від листопада 1920 на еміграції у Туреччині, згодом – у Югославії. Працював інструктором авіац. школи. Загинув під час виконання навч. польоту.

Літ.: Моноплан Кованько // Аэро- и автомобильная жизнь. 1913. № 10; Гибель подполковника А. Кованько // Рус. воен. вест. 1926. № 61.

І. О. Пістоленко

Стаття оновлена: 2013