Ковач Вілмош Емілович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковач Вілмош Емілович

КО́ВАЧ Вілмош Емілович (05. 06. 1927, с. Гать, нині Берегів. р-ну Закарп. обл. – 13. 11. 1977, Будапешт) – письменник, перекладач. Чл. СПУ (1961). Навч. у торг. школі м. Мукачеве (нині Закарп. обл.), Львів. фінанс.-екон. ін-ті. Працював за фахом; 1958–71 – ред. відділу угорськомовної літ-ри вид-ва «Карпати». Дебютував 1955 як поет. Писав угор. мовою. Автор поет. зб. «Vallani kell» («Не можна мовчати», 1957), «Tavaszi vinarok» («Весняна буря», 1959), «Lázas a főld» («Земля неспокійна», 1962), «Csillagfénynél» («Зоряний вечір», 1968; усі – Ужгород). За роман про морал.-етичні пошуки інтелігенції «Holnap is élűnk» («І завтра життя», Уж., 1965; Дебрецен; Уж., 1990) був звинувачений у спотвореному зображенні дійсності повоєн. Закарпаття. Т-во угор. культури Закарпаття 1997 встановило мемор. дошку на будинку, де К. працював у вид-ві «Карпати».

Літ.: Шкробинець Ю. Очі Вілмоша Ковача // Закарп. правда. 1987, 20 черв.; Хланта І. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995.

І. В. Хланта

Стаття оновлена: 2013