Ковач Ігор Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковач Ігор Костянтинович

КО́ВАЧ Ігор Костянтинович (02. 11. 1924, м. Сальськ, нині Ростов. обл., РФ – 24. 10. 2003, Харків) – композитор, педагог. Проф. (1982). Засл. діяч мист-в УРСР (1975). Чл. НСКУ (1960). Лауреат Міжнар. конкурсу композиторів ім. Г. Венявського (м. Познань, Польща, 1966). Закін. Харків. консерваторію (1959; кл. В. Барабашова), де відтоді й працював (згодом ін-т мист-в): 1983–90 – зав. каф. композиції та інструментування. Серед учнів – В. Іванов, М. Стецюн, В. Чепеленко.

Тв.: опера-балет «Та, що біжить по хвилях» (1986, за повістю О. Ґріна), опера «Блакитні острови» (1993; обидві – лібрето А. Горіна та Е. Яворського); балети – «Північна казка» (1977, лібрето В. Гудименка, М. Ґольдріна), «Бембі» (1983, лібрето М. Казневського та Е. Яворського; обидва поставлені у Харкові); муз. комедії – «Біля самого синього моря» (1977, лібрето С. Михалкова і Р. Левіна), «Шлях до серця» (1981; обидві поставлені у Харкові), «Фіктивний шлюб» (1989, лібрето Е. Яворського); для симф. оркестру – 4 симф. (1965, 1981, 1983, 1984), сюїта «Країна Ґренландія» (1994); хор. музика на канонічні тексти «Алілуя» (1995); концерти – для скрипки з оркестром (1966), для фортепіано з оркестром (1974), для віолончелі з оркестром (1976, 1990), для скрипки і камер. ансамблю (1985), для гобоя і камер. оркестру (1994); пісні; музика до вистав та фільмів.

Літ.: Калашник П. Музика І. Ковача // Музика. 1975. № 4; Тишко Н. Ігор Ковач. К., 1980.

О. В. Кононова

Стаття оновлена: 2013