Ковганюк Степан Петрович

Визначення і загальна характеристика

КОВГАНЮ́К Степан Петрович (13(26). 04. 1902, с. Онопріївка Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. — 23. 08. 1982, Одеса) — перекладач. Член СПУ (1953). Заслужений діяч культури Польс. Нар. Респ. (1972). Літ. премія ім. М. Рильського (1975). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Тальнів. учит. семінарію (1921), навч. у Харків. пед. інституті (1936–38). Учителював у Онопріївці та Тальному. Від 1927 працював літ. ред. у харків. часописах, 1934–41 — у видавництвах «Молодий більшовик», Дитвидав УРСР, «Радянський письменник». Після війни — у ред. одес. обл. г. «Чорноморська комуна», від 1954 — на творчій роботі. Дебютував оповіданням «Портсигар» у ж. «Робсількор» (1928). Видав єдину зб. оповідань «Маневри» (Х.; К.; 1930), присвяч. червоному козацтву. Переклав з російської мови романи «Петро Перший» (кн. 1, Х.; О., 1935; кн. 1–3, К., 1953), «Ходіння по муках» (К., 1951) О. Толстого, «Обломов» І. Гончарова (К.; О., 1936; 1938; 1950; 1982), «Біліє парус одинокий» В. Катаєва (К.; О., 1937; Х., 1938; О., 1950; К., 1954), «Народжені бурею» М. Островського (1940; 1947; 1952), «Степан Разін» С. Злобіна (у 2-х кн., 1953), «Контрудар» І. Дубинського (1958), «Тихий Дон» М. Шолохова (у 4-х кн., 1961), епопею «Минуле і думи» О. Герцена (1957), повість «Мандрівка з приємністю та й не без моралі» Т. Шевченка (у зб. «Повісті» Т. Шевченка, 1964; усі — Київ); з білорус. — зб. оповідань «Жнива» В. Коваля (Х., 1930), роман «Джерела» І. Шамякіна (1959); з польс. — романи «Хрестоносці» Г. Сенкевича (т. 1–2, 1960; 1965), «Лісове море» І. Неверлі (1962), «Честь і слава» Я. Івашкевича (у 3-х т., т. 1, 1966), «Лялька» Болеслава Пруса (1970), «Історія гріха» С. Жеромського (1970; 1977; усі — Київ); з італ. — роман «Спартак» Р. Джованьйолі (Х.; О., 1937; Х., 1939; скорочена обробка). Написав кн. «Практика перекладу: (з досвіду перекладача)» (К., 1968). Залишив спогади «На довгій ниві» (у 5-ти кн., рукопис).

Завантажити статтю