НЕКИПЄ́ЛОВ Віктор Олександрович (29. 09. 1928, м. Харбін, нині Китай — 01. 07. 1989, Париж) — учасник правозахисного руху, письмен­ник. 1937 пере­їхав до СРСР разом із матірʼю, яка 1939 була заарешт. і загинула в увʼязнен­ні. Закін. Харків. мед. ін­ститут (1960), Літ. ін­ститут (Москва, 1969). Працював у фармацевт. закладах в Ужгороді та м. Умань (Черкас. обл.), де спілкувався з колиш. вʼязнями таборів Н. Cуровцовою та К. Олицькою, згодом налагодив звʼязки з укр. і рос. правозахисниками. Автор поет. зб. «Между Марсом и Венерой» (Уж., 1966). Надалі писав поет. і проз. твори та робив пере­клади з ін. мов, які з ідеол. причин в СРСР не друкували, проте поширювали шляхом самвидаву. 1968 разом із дружиною виготовив і роз­по­всюдив в Умані листівки із протестом проти вторгне­н­ня рад. військ у Чехо­словач­чину. Від 1969 знаходився під на­глядом КДБ, 1970 звільнений з роботи. 1973 заарешт. і під­даний судово-псих. екс­пертизі у ВНДІ заг. і судової психіатрії у Москві. Ви­знаний психічно здоровим, 1974 за звинуваче­н­ням у роз­по­всюджен­ні антирад. матеріалів засудж. до 2-х р. увʼяз­не­н­ня. 1975 звільнений. Разом із О. Подрабінеком написав книгу про каральну психіатрію в СРСР «Из желтого без­молвия» (1975), своє пере­бува­н­ня у ВНДІ заг. і судової психіатрії описав у повісті «Ин­ститут дураков» (1976; Барнаул, 2005). У 1977 став чл. Моск. Гельсин. групи, у тому ж році заочно обраний чл. франц. ПЕН-клубу. Брав активну участь у правозахис. русі, боровся за право ви­їхати з СРСР. 1979 за­арешт. вдруге і засудж. до 7-ми р. таборів та 5-ти р. засла­н­ня. 1987 звільнений з увʼязне­н­ня і ви­їхав до Франції.