Ковилов В’ячеслав Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковилов В’ячеслав  Володимирович

КОВИ́ЛОВ В’ячеслав Володимирович (справж. – Єжеченко; 28. 04. 1945, м. Хирів Львів. обл.) – прозаїк. Чл. НСПУ (1991). Закін. Харків. ун-т (1967), Літ. ін-т у Москві (1978), С.-Петербур. ун-т (1992), Амер. ін-т гіпнопсихотерапії (Нью-Йорк, 1997). Працював інж. циклотрона в Ін-ті фізики АН УРСР (1968–70); Ін-ті ядер. дослідж. (1970–73; обидва – Київ). Пише рос. мовою. Дебютував 1976 оповіданням «Мать» у моск. ж. «Тверской бульвар, 25». Автор кн. повістей та оповідань «Маленький» (1982), «Благословение Леты», «Отчина» (обидві – 1988), «Плановая душа», «История» (обидві – 1991; усі – Москва), циклу оповідань про емігрантів «Именем – аэродром», «Смешанные люди», зб. «Пояс Гоголева» (своєрідно виклав погляд на сучасну медицину), роману «Нирмана-Читта» (відобразив власне захоплення давньоіндій. філософією), оповідання «При совещаниях штабов» (присвяч. чорнобил. темі та ідеї життєвості; усі – Київ, 2008). Проза К. іронічна, вражає концентрованістю почуттів, навантаженістю життєвим досвідом. Співпрацював зі Спілкою інвалідів України (брав участь у створенні майстерні з виготовлення ортезів на базі Ін-ту ортопедії та травматології НАМНУ) та Фондом милосердя і здоров’я України.

О. В. Микитенко

Стаття оновлена: 2013