Коврай - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коврай

КОВРА́Й – село Золотоніського району Черкаської області. Знаходиться побл. місця впадіння р. Ковраєць у р. Супій (бас. Дніпра), за 19 км від райцентру. Пл. 3,6 км2. Насел. 851 особа (2001), переважно українці. Засн. у 1-й чв. 18 ст. переяслав. полковником С. Томарою. 1731 тут нараховувалося 35 дворів. 1754–59 у К. мешкав видат. філософ-просвітитель, поет і музикант Г. Сковорода, який навчав сина С. Томари – Василя. Тут він написав низку віршів до зб. «Сад божественних пісень», заклав основу своїх філос. і пед. систем. 1874 відкрито земську початк. школу. У 19 – 1-й чв. 20 ст. – у складі Полтав. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло бл. 300 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 1932 – у складі Київ., від 1937 – Полтав., від 1954 – Черкас. обл. Під час нім.-фашист. окупації (вересень 1941 – вересень 1943) розстріляно 26 односельців, значну кількість молоді вивезено на примус. роботи до Німеччини. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 532 ковраяни, з них 275 загинуло. На поч. 1920-х рр. проживало бл. 2,5 тис., на поч. 1970-х рр. – 2,7 тис. осіб. Нині у К. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа–дитсадок», Будинок культури, фельдшер.-акушер. пункт. Є місц. значення пам’ятка садово-парк. мист-ва ім. Г. Сковороди (пл. 14,3 га). На тер. колиш. маєтку Томари зберігся погріб серед. 18 ст. Встановлено погруддя Г. Сковороди, пам’ят. знак жертвам голодомору 1932–33 та обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули під час 2-ї світ. війни. Серед видат. уродженців – письменник, театр. діяч О. Василенко та Герой Рад. Союзу В. Педько.

Літ.: Стадниченко В. Іду за Сковородою. К., 2002; Голиш Г., Голиш Л., Пономаренко М. Подорож Златокраєм. Чк., 2008.

В. М. Чорновол

Стаття оновлена: 2013