Норвегія

Визначення і загальна характеристика

НОРВЕ́ГІЯ, Королівство Норвегія (букмол — Norge, Kongeriket Norge; нюношк — Noreg, Kongeriket Noreg) — держава в Пів­нічній Європі, на Скандинавському пів­острові та великій кількості прилеглих дрібних островів. Омивається на Зх. Норвез., на Пд. Зх. — Пн., на Пн. — Баренцевим морями Пн. Льдовитого океану. Межує на Сх. і Пд. Сх. зі Швецією, Фінляндією та Росією. Н. також належить архіпелаг Шпіцберґен (входить о-в Ведмежий) у Пн. Льодовитому океані і о-в Ян-Маєн у пн. частині Атлантич. океану, а також о-в Буве біля берегів Антарктиди. Площа 323 802 км². Заг. протяжність кордонів складає 2566 км, берег. лінії — 25 148 км (зокрема материк. частина — 2650 км, довгі фіорди, числен­ні невеликі о-ви та не­значні по­­глибле­н­ня — 22 498 км). Насел. 5 467 439 осіб (2020), пере­важно норвежці (98 %), також проживають саами (бл. 20 тис. осіб), квени, шведи та ін. Міське насел. складає 83 %. Столиця — Осло (1,041 млн осіб, 2020). Найбільші міста (2019, тис. осіб): Берґен (283,9), Тронгейм (205,3), Ставанґер (131,1). Адм.-територ. поділ — 18 фюльке (зокрема Осло, прирівняне до фюльке), поділені на 356 (до 2020 — 430) сільс. і міських комун. Офіц. мови — букмол і нюношк. Саамська мова — офіц. мова 9-ти муніципалітетів у 3-х найпівнічніших фюльке Н. (Фін­нмарк, Нордланд та Тромс); має 3 діалекти — луль, пн.- та пд.-саамський. Реліг. громади: лютерани (70,6 %), ін. християни (3,7 %), мусульмани (3,2 %), римо-католики (3 %) та ін. Грош. одиниця — норвез. крона. Держ. устрій — кон­ституц. монархія. Глава держави — король (нині Гаральд V), який при­значає уряд (Держ. раду) і премʼєр-міністра (нині Е. Сольберґ). Законодавча влада — однопалат. парламент (стортинґ; до 2007 був двопалат. парламент: лаґтинґ та одельстинґ). Політ. партії: Консе­рвативна партія, Партія про­гресу, Християн. нар. партія, Норвез. робітн. партія, Партія центру та ін. Н. — чл. ООН, НАТО, Австрал. групи, Ради країн Балтій. моря, МАГАТЕ, Між­нар. банку рекон­струкції та роз­витку, Арктич. та Пн. ради. Історія Н. тісно повʼязана з вікінгами. На межі 9–10 ст. роз­почато політ. обʼ­єдн. країни під владою конунга Гаральда I Горфаґера (завершено у 13 ст.). 995 конунг Олаф I Трюґ­ґвасон роз­почав християнізацію країни, яку завершив на поч. 11 ст. конунг Олаф II Святий. У 2-й пол. 12 ст. через непоро­зумі­н­ня в правлячій династії, сваві­л­ля вищого духовенства і великих земле­власників від­бувалися громадян. вій­ни. Пов­стан. рух біркебейнерів очолив Свер­рір, який здобув пере­могу і встановив у Н. одноосібне правлі­н­ня, що спиралося на широкі верстви дрібних і серед. земле­власників (бондів). 1262 норвез. володі­н­ням стала Ісландія. 1397 за Кальмар. унією Н. обʼ­єд­на­лася із Данією і Швецією, фактично під­пала під панува­н­ня Данії. Від 1537 — провінція Данії. На основі одного з Кільських мирних договорів 1814 Н. мала ві­ді­йти до Швеції. Норвежці від­мовилися при­ймати такий договір і проголосили Ейдсвол. кон­ституцію, однак Швеція силою навʼязала унію, що існувала до 1905, коли Н. за результатами референдуму оголосила себе кон­ституц. монархією. Королем був обраний Карл Датський із династії Ґлюкс­бурґів (прийняв імʼя Гокон VII). Хоча Н. залишалася нейтральною у 1-й світ. вій­ні, вона за­знала знач. втрат у судноплавстві. 1935 до влади при­йшла Норвез. робітн. партія (с.-д. спрямува­н­ня). 1940, не­зважаючи на проголошений нейтралітет, країна була окупована нім. військами, уряд і король були змушені ви­їхати до Лондона. 1945 Н. звільнена силами союзників і СРСР. 1949 від­мовилася від нейтралітету і стала чл. НАТО. Від­кри­т­тя нафти і газу на­прикінці 1960-х рр. стимулювало зро­ста­н­ня екон. добробуту Н. На референдумах, що від­булися 1972 та 1994, Н. від­хилила при­єд­на­н­ня до ЄС. Проте країна тісно по­вʼязана з організацією в межах Європ. екон. та Шенґен. зон. Як чл. Європ. екон. простору Н. частково бере участь в єдиному ринку ЄС і вносить знач. внесок у бюджет цієї організації. Понад 1/3 тер. країни знаходиться за поляр. колом. Велика частина поверх­ні зайнята Скандинав. горами (найвища точка — г. Галгепіґ­ґен, 2469 м), зх. і пн.-зх. схили яких роз­членовані фіордами Пн. і Норвез. морів (Соґне-фіорд, Гар­данґер-фіорд, Тронгеймс-фіорд тощо). Більш пологі сх. схили порізані глибокими долинами (Естердаль тощо). На Пд. — високі плоскогірʼя (фʼєльди) Ютунгеймен, Телемарк та ін., на Пн. — плоскогірʼя Фін­нмарк. Біля берегів багато о-вів (Лофотенські, Вестеролен та ін.). Клімат помірний океанічний, на крайній Пн. — суб­арктичний, на зх. узбереж­жі — цілорічні дощі. На фʼєльдах — льодовики (бл. 3 тис. км²), значне заледені­н­ня на архіпелазі Шпіцберґен. Гір. річки з порогами і водо­спадами багаті на гідро­енергет. ресурси. Найбільша річка — Ґлом­ма. Багато озер (за­ймають бл. 4 % тер. Н.). Ліси (за­ймають 27 % тер. країни) пере­важно тайгові, на крайньому Пд. — широколистяні. На Пн. і на вершинах фʼєльдів — тундра і лісотундра. С.-г. угі­д­дя за­ймають 2,7 %, рілля — 2,2 %, по­стійні пасовища — 0,5 %. Серед нац. парків — «Берґефʼєлль», «Довре», «Доврефʼєль-Сун­ндалс­фʼєл­ла», «Юлстедасбреен», «Он­дердален», «Рон­дане», «Нурвест-Шпіцберґен», «Сер-Шпіцбер­ґен». Зберігається приполярна фауна: песець, норвезький лемінг, полярні птиці (зокрема норвезька гага), в лісах — норвезький лісовий кіт. Прибережні води багаті на рибу (тріску, макрель, оселедець та ін.). Н. належить до економічно високороз­винених країн. Має стабіл. економіку з актив. приват. сектором, великим держ. сектором та роз­галуженою мережею соц. захисту. ВВП (2019) становить 405,695 млрд дол. США, у роз­рахунку на особу — 91 781 дол. США. Структура ВВП (2017): послуги — 64 %, пром-сть — 33,7 %, с. госп-во — 2,3 %. Основні галузі промисловості: нафто- та газовидобувна, нафтопереробна, харч., деревооб­робна, целюлозно-паперова, гірн., хім., текс­тил., машинобудува­н­ня. Н. за­ймає 2-е м. у світі (після Саудів. Аравії) за екс­портом нафти. Понад чверть усіх норвез. інвестицій припадає на будівництво бурових платформ у Пн. морі, на Зх. від Берґена, де знаходиться одне з найбільших родовищ природ. газу. За офіц. даними, нафт. сектор забезпечує бл. 9 % робочих місць, 12 % ВВП, 13 % доходів держави та 37 % екс­порту. Н. — один із провід. світ. екс­портерів нафти, хоча нині її видобуток майже на 50 % нижче піку 2000. Видобува­н­ня газу, навпаки, від 2000 зросло більш ніж удвічі. Внутр. виробництво електро­енергії в Н. майже повністю залежить від гідро­енергетики (за­ймає 1-е м. у світі з виробництва електро­енергії у роз­рахунку на особу). Третину виробленої в Н. електро­енергії споживає металург. пром-сть. Н. — найбільший у Європі виробник алюмінію і магнію. Найбільше в Європі родовище титанової руди роз­таш. на Пд. Зх. країни. Машинобудува­н­ня спеціалізується на виробництві устаткува­н­ня для нафто- і газовидобув. та нафтоперероб. галузей; платформи по­ставляють і в ін. країни. Ін. важлива галузь машинобудува­н­ня — суднобудува­н­ня. Осн. частина пром. потенціалу Н. зосереджена на Пд. країни (4/5 пром. продукції), пере­важно у портових містах. Є родовища заліза, міді, цинку, свинцю, нікелю, титану, молібдену, срібла, мармуру, граніту. Роз­винені судноплавство, рибальство. Н. — 2-й у світі (після Китаю) екс­портер море­продуктів. Рибооб­робна пром-сть має таке ж важливе значе­н­ня, як і видобуток нафти та газу. Осн. центри пере­робки риби — Ставанґер, Берґен, Олесунн, Тронгейм. Значна частина рибалок сусід. країн від­дає свій улов на пере­робку до Н. У країні обробляють бл. 3 % землі, у с. госп-ві зайнято 6 % насел. У Н. бл. 250 тис. фермер. госп-в. Провід­на галузь — інтенсивне тварин­ництво мʼясо-молоч. напрямку. Роз­винене вівчарство. Н. забезпечена с.-г. продуктами влас. виробництва на 40 %; зерн. культури змушена імпортувати. Лісівництво складає невелику, однак дуже важливу для місц. фермерів галузь промисловості. Екс­портує нафту та нафто­продукти, машини та устаткува­н­ня, кораблі, метали, хімікати, рибу; осн. торг. партнери: Велика Британія, Німеч­чина, Нідерланди, Швеція, Франція, Бельгія, Данія, США. Імпортує машини та устаткува­н­ня, хімікати, метали, продукти харчува­н­ня; осн. торг. партнери: Швеція, Німеч­чина, Китай, США, Пд. Корея, Данія, Велика Британія. Культурні памʼят­ки: середньовічна фортеця і замок Аркешус, парк скульптур Віґеланда; музеї: Е. Мунка, «Кон-Тікі», корабля «Фрам», Норвез. етногр., кораблів вікінгів (усі — Осло); Зал Гокона, старовин. квартал Брюґ­ґен (обидва — Берґен); Арктич. собор, Музей поляр. дослідж. Нансена і Амундсена (обидва — Тромсе), старовин. під­йом. міст, готич. кафедрал. собор Нідароса (12 ст.; обидва — Тронгейм); центр міста (внесений до списку світ. спадщини ЮНЕСКО), завод з видобутку міді (нині музей; обидва — Рерус); Залізнич. музей (Гамара), фортеця 17 ст. (Конґсвінґер); Норвез. музей лісівництва (Ельверум); найбільший від­критий музей Пн. Європи (Ліл­легам­мер); маяк, музей Берґ-Краґеро, церква 13 ст. (усі — о-в Станґголмен); Музей Ібсена (Ґрім­стад); деревʼяні церкви 12–14 ст. (Лом), Музей Ромсдал (Олесунн). Най­старіший університет країни знаходиться в Осло (1811); серед ін. університетів — Берґен. (1948), Тронгейм. (1968), Тромсе (1972). Видатні діячі країни: драматург і поет Г. Ібсен, письмен­ники Й. Фоссе, Ю. Ґордер, Я. Кʼєр­стад, письмен­ники, лауреати Нобелів. премії з літ-ри Б. Бʼєрнсон, К. Гамсун, С. Унсет, композитор Е. Ґріґ, спів­ачки М. Берґер, С. Ширшебо, художники Е. Мунк, Ю.-К. Даль (один з основоположників нац. пейзажу), Е.-К. Вереншель, скульптор Ґ. Віґеланд, актриса Л. Ульман, мореплавець і першовід­кривач, засн. першого поселе­н­ня в Ґренландії Ерік Рудий, антрополог і мандрівник Т. Геєрдал, поляр. дослідник, від­кривач Пд. полюса Р. Амундсен, поляр. дослідник і піонер антарктич. китоловства К.-А. Ларсен, математики С. Лі (від­крив групи Лі, які, як і алгебру Лі, на­звали на його честь), Н.-Г. Абель, економіст, лауреат Нобелів. премії з економіки Р. Фріш, фізико-хімік, чл. Норвез. АН, лауреат Нобелів. премії з хімії О. Гас­сель, політики, лауреати Нобелів. премії миру К.-Л. Ланґе, Ф. Нансен. Ос­тан­ній 1920 всупереч позиції більшості під­тримав вступ УНР до Ліги Націй, у спів­робітництві з Між­нар. комітетом Червоного Хреста організував обмін та від­силку на батьківщину військовополонених українців та сприяв повернен­ню укр. біженців, організував між­нар. доброчин­ну кампанію з порятунку голодуючих. У серпні 1921 його обрано головою Заг.-європ. комітету допомоги голодуючим у Рад. Росії, що з часом отримав неофіц. назву Нансена місія. На­прикінці січня 1923 він від­відав Харків, де погоджував з урядом УСРР план боротьби з наслідками голоду та на­да­н­ня допомоги (зу­стрічався з Г. Петровським і Х. Раковським). В УСРР місія Нансена роз­почала роботу в серед. травня 1922, її укр. контору (мала від­діл. у Харкові та Миколаєві) очолив В. Квіслінґ. До літа 1923 в УСРР вона до­ставила 315 тис. пудів продовольства (12,2 млн пайків), понад 1 тис. продовол. і речових пакунків, 40 т медикаментів на суму 140 тис. дол. США, 50 т соку лайма, 116 т рибʼячого жиру. Загалом продовол. допомогу отримали 90 180 осіб. На особисті кошти Ф. Нансена та дотації нім., франц., швед. фірм створ. с.-г. дослідну станцію у с. Михайлівка (нині Криворіз. р-ну Дні­проп. обл.), що стала провід. насін­ниц. госп-вом УСРР. Значні кошти витрачено й на завезе­н­ня 45-ти тракторів для організації трактор. загонів. 1923 за активну доброчин­ну діяльність Ф. Нансена обрано почес. чл. Укр. товариства Червоного Хреста. 2003 на фасаді Харків. худож. музею встановлено мемор. дошку Ф. Нансену (автор О. Табатчиков). Норвез. політ. діяч Й.-Л. Мовінкель, який був головою Ліги Націй, 1933 на засі­дан­ні її Ради чотири рази ви­ступав і пере­конував колег у необхідності надати негайну допомогу голодуючим в УСРР. Норвез. громад.-політ. діяч і гол. ред. г. «Morgenbladet» К. Кристенсен писав про становище поневолених народів, серед яких — українці у СРСР. На сторінках газети він вміщував публікації укр. емі­грантів, зокрема М. Радейка, 1992 написав про нього кн. «Frihet for Ukraina. Historien om Mykola Ra­dejko» («Волю Україні. Роз­повідь про Миколу Радейка», К., 1999). Норвез. письмен­ник і громад.-політ. діяч Б. Бʼєрнсон 1903 завдяки ред. німецькомов. часопису «Ruthenische Revue» (від 1906 — «Ukrainische Rundschau») Р. Сем­братовичу, з яким листувався до смерті остан­нього (1906), по­зна­йомився з Україною та її історією. Від­кри­т­тя України було для нього, за його ж словами, великою подією, він не раз ставав на захист прав українців: лист до міністра внутр. справ Росії В. Плеве з приводу політ. гніту у під­рос. Україні (1903), від­повідь на анкету ж. «Ruthenische Revue» «Заборона української мови в Росії» (1904), ста­т­тя «Русини» в париз. часописі «Le Courrier Europeen» (1906), спів­ред. якого він був, ста­т­тя «Поляки-гнобителі» (1907), на­друк. одночасно в «Ukrainische Rundschau», віден. щоден­нику «Die Zeit» та «Le Courrier Europeen», а також у скороч. укр. перекл. у г. «Діло». Після смерті Р. Сем­братовича Б. Бʼєрнсон під­тримував листува­н­ня з його на­ступником В. Кушніром. Завдяки великому авторитетові Б. Бʼєрнсона у зх. культур. світі його ви­ступи на захист українців мали знач. роз­голос. В Україні його твори почали пере­кладати 1886 (казка «Ліс» у перекл. І. Франка, часопис «Зоря», № 8), серед пере­кладачів — М. Яцків, Л. Лопатинський, Л. Гринюк, А. Крушельницький, Є. Ярошинська, О. Сенюк. Лесь Курбас, пере­клавши його вірш «Я вибираю березіль» («Барикади театру», 1923, № 1), узяв із нього назву для свого театру. Норвез. славіст, пере­кладач О. Брок ви­вчав укр. діалекти, словац.-укр. мовну межу, подав докладну характеристику звуків української мови на тлі ін. словʼян. мов. Приятелював і листувався з мово­знавцем І. Зілинським. Н. ви­знала незалежність України 24 грудня 1991, дипломат. від­носини між країнами встановлено 5 лютого 1992. Першим Над­звич. і Повноваж. Послом Н. в Україні був О. Нордслет­тен. Взаємні контакти Н. з Київ. Руссю сягають 10 ст., коли донька князя Ярослава Мудрого ви­йшла заміж за норвез. короля Гаральда III. Не­значна частина українців пере­селилася до Н. 1918–20. Велика кількість українців зʼявилася у Н. під час 2-ї світової вій­ни. Це були військовополонені солдати, яких утримували у концентрац. і труд. таборах, організов. нацист. Німеч­чиною на тер. окупов. Н. 1941–45. Після закін. 2-ї світової вій­ни тут сформувався осередок укр. громади. Одним із засн. та головою першої організації українців у Н. був М. Радейко. Нова хвиля укр. ім­міграції до Н. роз­почалася на­прикінці 1990-х рр. За даними Центр. статист. бюро Н., 2015 мешкало 4222 етніч. українці, роз­­осереджених по усій тер. країни. Місцями компакт. прожива­н­ня українців є регіони навколо найбільших міст — Осло, Берґена, Ставанґера, Тронге­йма, Драм­мена. Перше укр. товариство створ. у Н. 1954, його основу склали колишні військовополонені. Нині діє Укр. громада в Н. (Осло). Є ініціативні групи, що за­ймаються окремими напрямами спів­праці. 23 серпня 2009 у Берґені при Свято-Богоявлен. храмі з ініціативи настоятеля парафії Д. Останіна (УПЦ МП) засн. Укр. спілку у Берґені та Гордалан­ні (Укр. спілка Зх. Н.). Від 2015 діє Укр. спілка в Рогаланді (м. Ставанґер), що обʼ­єд­нує бл. 200 осіб на Пн. Н. Діяльність цих організацій зосереджена на під­триман­ні та роз­витку мови і культури, проведен­ні волонтер. діяльності. 2006 в Осло від­крито укр. неділ. школу «Кобзар» при Укр. громаді в Н. 2016 роз­почала діяльність укр. школа в м. Ставанґер, 2016 — укр. школа «Ел­лісів» в Осло. 2010 при Укр. громаді в Осло сформувався реліг. осере­док греко-катол. Церкви.

Літ.: История Норвегии. Москва, 1980; Воронов К. В. Норвегия вчера и сегодня. Москва, 1987; Історія Норвегії = Grun­nt­rekk i Norsk historie. Л., 2001; Норвегія // Екон. і соц. гео­графія країн світу. Л., 2002; Кривонос Р. А. Особливості спів­робітництва України з країнами Пів­нічної Європи // Україна в Європі: контекст між­нар. від­носин. К., 2011.

О. В. Гладкий

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю