Ковтун Георгій Анатолійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковтун Георгій Анатолійович

КО́ВТУН Георгій Анатолійович (19. 02. 1950, Одеса) – артист балету, балетмейстер, педагог. Засл. діяч мист-в РРФСР (1987). 3-я премія Всесоюз. конкурсу балетмейстерів (1980). Закін. Воронез. хореогр. уч-ще (РФ, 1973; кл. Є. Руденка), Ленінгр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1985; курс М. Боярчикова). 1973–74 – арт. балету Таджиц. (Душанбе), 1976–77 – Бурят. (Улан-Уде) театрів опери та балету, 1977–81 – опер. студії Ленінгр. консерваторії та «Ленконцерту»; 1981–88 – худож. кер. та гол. балетмейстер чукот.-ескімос. ансамблю «Ергирон» (м. Анадир, РФ); 1988–96 – гол. балетмейстер Держ. дит. (Київ), 1996–98 – Омського (РФ) муз. театрів, водночас 1996–2009 – балетмейстер-постановник С.-Петербур. театру опери та балету ім. М. Мусоргського. За сумісн. від 2000 викладає у С.-Петербур. консерваторії. К. – балетмейстер-експериментатор, для якого характерні загострене бачення сучасності, індивід.-своєрідне вирішення та видовищність постановок, пошук нових виражал. засобів. У Держ. дит. муз. театрі (Київ) здійснив постановки балетів «Дюймовочка» Ю. Русинова, «Пригоди у Смарагдовому місті» О. Яковчука, «Весна священна» І. Стравинського (усі – 1988), «Мауґлі» (1989), «Распутін» (1990), «Єврейська балада» (1991) О. Градського, «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва (1990), «Гей, козаки!» В. Зубицького (1991), «Пеппі Довгапанчоха» на музику К. Хачатуряна (1992; 1998 – в Омському муз. театрі), «Лускунчик» (1993), «Спляча красуня» (1994) П. Чайковського, «Демон» (1993), «Запрошення до страти» (1995) О. Костіна, «Наслідуючи Петіпа» на музику Ґ. Доніцетті (1994); у С.-Петербур. театрі опери та балету ім. М. Мусоргського – «Корабель дурнів» на музику Т. Твіннінґа (1997, у співавт.), «Старий і море» на музику А. Шнітке (2002), «Петербурзькі сновидіння» М. Мартинова (2003), «Спартак» А. Хачатуряна (2008, також у Татар. театрі опери та балету ім. М. Джаліля, м. Казань, РФ); у Бурят. театрі опери та балету (м. Улан-Уде, РФ) – «Романс про закоханих» на музику О. Градського (1978); у Татар. театрі опери та балету ім. М. Джаліля – «Сказання про Юсуфа» Л. Любовського (2001), «Пер Ґюнт» на музику Е. Ґріґа (2003); в Азерб. театрі опери та балету (Баку) – «Дон Кіхот» К. Караєва (2000); у Нац. опері Молдови (Кишинів) – «Лучаферул» Є. Доги (2007). Також реж.-постановник опер «Алеко» С. Рахманінова (1998, Омський муз. театр), «Кармен» Ж. Бізе (2011, Татар. театр опери та балету ім. М. Джаліля), рок-опери «Ромео і Джульєтта» Є. Лапейка (2002), мюзиклів «Кентервільський привид» А. Іванова (2004; обидва – Одес. театр муз. комедії ім. М. Водяного), «Пеппі?!» (2004), «Степан Разін» (2006) Є. Лапейка (обидва – Одес. рос. драм. театр ім. А. Іванова). Гастролі у Канаді, Індії, Німеччині, Словенії, Франції, Румунії, Японії та ін.

Літ.: Эрденко Н. Высокое понимание высокого искусства – таковы его спектакли // Киев. ведомости. 1993, 25 дек.; Родіна Г. Сперечайтеся з Ковтуном, доводьте ділом, якщо він не правий // Там само. 1997, 18 квіт.; Зубарева Н. Георгий Ковтун: возвращение со щитом // ЗН. 1999, 20–26 марта; Кулагина В. Странствующий рыцарь современного балета // Балет Ad libitum. 2008. № 3; Степанковская Е. Сценические странствия и победы Георгия Ковтуна // Веч. Одесса. 2010, 20 фев.

І. В. Цебенко

Стаття оновлена: 2013