Носов Анатолій

НО́СОВ (НО́СІВ) Анатолій (Анатоль) Зиновійович (11(23). 07. 1883, Полтава — 1941) — антрополог, етнолог. Навч. на с.-г. відділ. Новоолександрій. інституту с. господарства і лісівництва (від 1904, нині Польща), закін. геогр. відділ. С.-Пе­тербур. університету (1913), студіював етнологію, антропологію та етнографію у Ф. Вовка. Брав участь у роботі студент. Геогр. гуртка при університеті, на ювілей. зібранні якого оголосив доповідь про подорож у Сербію з демонстрацією діапозитивів. 1910 з влас. ініціативи брав участь в екскурсії Товариства дослідж. Сибіру до Забайкал. краю, зокрема збирав етногр. матеріал про життя та побут бурятів і монголів. Етногр. матеріали надсилав до АН. Співпрацював з Етногр. відділом Рос. музею — на кошти якого 1911 відряджений до Сербії, де зібрав значну кількість етногр. предметів та здійснив виміри 100 сербів. У студент. роки брав участь у дослідж. й опрацюванні матеріалів Мізин. палеоліт. стоянки (нині Черніг. обл.); в експедиції князя Д. Ух­томського до Монголії, проводив етногр. та антропол. дослідж. На засіданнях Рос. антропол. товариства виголосив доповіді: «Бурятський череп та поховання у бурятів» (1911), «Результати антропологічного дослідження сербів Королівства», «Нові відомості з антропології сербів Королівства» (обидві — 1912), «До антропології монголів-халкасців» (1915). Від 1918 мешкав і працював у Києві, того ж року признач. на посаду молодшого бібліотекаря Всенар. б-ки України, де був в. о. секр. Працював у Комісії зі складання Енциклопед. словника і Словника діячів України. Був чл. УНТ (від 1918), Всеукр. археол. комітету та Комісії краєзнавства при ВУАН. Після перевезення наук. спадщини Ф. Вовка до Києва та заснування відповід. структури (від 1921) працював н. с. у Музеї (Кабінеті) антропології та етнології ім. Хв. Вовка: від 1922 — директор Збирав та опрацьовував матеріали з антропології України. Разом з М. Рудинським редагував ж. «Антропологія». Водночас був дир. Держ. лісостеп. заповідника, працював у Інституті української мови, викладав у Київ. інституті нар. господарства та Київ. ІНО (вів курс етнології). 1929 заарешт. у справі СВУ, повторно — у лютому 1933 у справі УВО, засудж. до 5 р. ув’язнення у виправно-труд. таборах. Повернувшись після заслання, працював у Ялті в Краєзн. музеї. 1989 реабіліт.

Завантажити статтю