Коган Леонід Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коган Леонід Борисович

КО́ГАН Леонід Борисович (14. 11. 1924, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 17. 12. 1982, м. Митищі Моск. обл. похов. у Москві) – скрипаль, педагог. Чоловік Є. Коган. Нар. арт. СРСР (1966). Ленін. премія (1965). Лауреат Міжнар. конкурсу академ. музикантів ім. Королеви Єлизавети (Брюссель, 1951, 1-а премія). У 9-річ. віці здобув перемогу на Обл. конкурсі юних виконавців-скрипалів (Харків). За сприяння А. Ямпольського переїхав до Москви, де навч. в особливій дит. групі при Консерваторії (від 1933). Вперше виступив з концертом 1935. Закін. Моск. консерваторію (1948; викл. А. Ямпольський) та аспірантуру при ній (1953), де й викладав від 1952: проф. (від 1963), зав. каф. скрипки (від 1969). Водночас від 1944 – соліст Моск. філармонії. Гастролював у СРСР, Австрії, Великій Британії, Бельгії, НДР, Італії, Канаді, США та ін. Видатний представник рад. скрипк. школи, один з найкращих скрипалів свого часу. Для виконав. манери характерні емоц. піднесеність, благородність, вишуканість стилю, наспівний, багатий, красивий звук, віртуозне володіння інструментом. Був інтерпретатором музики різних стилів, епох (Й.-С. Бах, А. Берґ, С. Прокоф’єв, Д. Шостакович та ін.). Для фільму «Н. Паґаніні» (1982) виконав значну частину творів композитора.

Літ.: Зазовский М. Леонид Коган: Краткий очерк. Москва, 1956; Григорьев В. Леонид Коган. Москва, 1975; Леонид Борисович Коган: [Некролог] // Муз. жизнь. 1983. № 4.

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2013