Коган Олександр Лазарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коган Олександр Лазарович

КО́ГАН Олександр Лазарович (03. 12. 1895, Одеса – 01. 05. 1980, Ленінград, нині С.-Петербург) – композитор, музикознавець, педагог. Проф. (1948). Чл. СКУ (1937). Закін. Одес. консерваторію (1925; кл. композиції В. Малішевського, В. Золотарьова). Відтоді – організатор і викл. Муз. уч-ща. 1932–76 викладав у Консерваторії (з перервою): 1945–50 – декан теор. ф-ту, 1951–68 – зав. каф. теорії музики. Водночас 1933–37 – заст. дир. Спец. муз. школи-інтернату (усі – Одеса). 1941–44 – викл. і зав. навч. частини Куйбишев. муз. уч-ща (нині Самара, РФ). 1977 виїхав до Ленінграда. Автор «Учебника сольфеджио» (1930–31, вып. 1–3), «Хрестоматии для гармонического анализа» (1933), «Пособия для развития слуховых навыков» (1935–46, вып. 1–4; усі – Одеса). Серед учнів – музикознавці В. Шип, О. Красотов, В. Алексєєв, Й. Дорфман.

Тв.: для симф. оркестру – поема «Одеса» (1946), «Легенда» (1967), 2 увертюри (1952, 1954); для оркестру нар. інструментів – Увертюра (1963); Струн. квартет (1950), 2 дит. квартети (1931, 1935); Фортепіанне тріо (1947); для скрипки й фортепіано – 2 сонатини (1950, 1952); для домри й фортепіано – Сонатина (1970); п’єси для фортепіано; хори, пісні.

Літ.: Памяти ушедших // Сов. музыка. 1980. № 9.

С. В. Мірошниченко

Стаття оновлена: 2013