ОДАБА́Ш Абібул­ла (псевд.: Тимурджан, Чатыртавлы; 11. 02. 1881, с. Корбекуль Ялтин. пов., нині Ізобільне Ялтин. р-ну, АР Крим — 1937) — кримськотатарський письмен­ник, педагог. Початк. і середню освіту одержав у Криму. Навч. на істор. факультеті Стамбул. університету, де брав участь у громад.-політ. русі студент. молоді. 1911 під псевд. Ти­мурджан написав поему «Алтын ярыкъ» («Золоте світло»). 1913 у Стамбулі в зб. «Яш татар язылары» («Молоді татарські письмен­ники») опублікував алегор. вірш «Завал­лы тайым» («Моє бідне лоша»), а також добірку поезій «Улу бабай» («Великий батько»), присвяч. кримськотатар. просвітнику І. Гас­принському. З початком рев. подій 1917 О. повернувся до Криму. 1920–21 редагував ж. «Ешиль ада» («Зелений острів»; у під­готовці номерів йому допомагала дружина Айше Мільканович, яка добре аналізувала літ. твори) та «Бильги» («Зна­н­ня»). Від 1921 працював у Нар. комісаріаті освіти Крим. АРСР, водночас викладав у Крим. пед. ін­ституті (Сімферополь) та Тотайкой. пед. технікумі (нині с. Ферсманове Сімфероп. р-ну). О. видав низку шкіл. під­ручників із кримськотатар. мови та літ-ри, зокрема 1924 спільно з І. Кая — навч. посібник «Руководство для обучения крымскотатарскому языку», що витримав кілька ви­дань. 1923 під псевд. Чатыртавлы окремою книгою ви­йшла його повість «Унут­майджакъ» («Не забуде»; обидва — Сімферополь). У ж. «Окъув ишлери» («Про­блеми освіти»), що видавали від 1925, окрім віршів та оповідань, публікував пед. і культ.-осв. стат­ті. 26 жовтня 1928 заарешт. у т. зв. справі партії Міллі-Фірка й засудж. до 10 р. таборів. 1937 його дружина отримала пові­домле­н­ня про смерть чоловіка (місце, об­ставини і дата смерті неві­домі). О. зробив вагомий внесок у літературу, просвітництво та культуру кримськотатар. народу.