Коденко Олександр Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коденко Олександр Іванович

КОДЕ́НКО Олександр Іванович (08. 09. 1942, с. Кірове Нововасилів., нині Токмац. р-ну Запоріз. обл.) – живописець. Чл. НСХУ (1989). Закін. Київ. худож. ін-т (1977; викл. А. Пламеницький, В. Пузирков, І. Тихий). Відтоді працює викл. у Луганську: в коледжі культури та мист-в; водночас від 2004 – викл. каф. живопису ін-ту культури і мист-в. Учасник обл., всеукр. худож. виставок від 1977. Персон. – у Луганську (2003), Києві (2007). Створює живописні натюрморти, пейзажі та портрети, інсталяції. Тривалі формал. експерименти у живописі призвели до радикал. трансформацій від загострено метафорич. зображувал. форми до нефігуративу. Підґрунтя творчості – основи сх. духовності, спроба осягнути буття у категоріях реліг. та філос. метафіз. досвіду. Окремі роботи зберігаються у Луган. ХМ, Нац. музеї історії України (Київ).

Тв.: живопис – «Дім, у якому жили люди» (1982), «Реквієм 37-му» (1988), «Людина на горизонті» (1989), «Реабілітація» (1990), «За межами болю» (1992), «Ходіння по колу» (1993), «Чарлі іде в небо» (1995), «Що є істина?» (1996), «Чарлі, осягаючий простір і час» (1997), «Ви всі діти мої» (1998), «Будхі» (1999), «Квадратура безкінечного кола», «Ковчег» (обидва – 2000), «Янгол сьомого променя» (2001), «Пізнаю не пізнаючи», «Живородна» (обидва – 2002), «Аватар» (2003), «Усвідомлення. Усім, хто горів у війні, присвячується» (2005), «Вікно дозволу» (2007); інсталяції – «Вертикаль» (1995), «Крик» (1997), «Викриття Люцифера», «Стукайте – і я відчиню» (обидві – 1999).

Літ.: В’ячеславова О. Жити в просторі, відкритому до неба // ОМ. 2003. № 3; Александр Коденко. Путешествие без желаний: Альбом. Лг., 2005; А. Коденко. Сойдите к подножию истины, откройте двери вечные. Живопись: Альбом. К., 2010.

О. М. В’ячеславова

Стаття оновлена: 2013