Одеський археологічний музей НАНУ

Визначення і загальна характеристика

ОДЕ́СЬКИЙ АРХЕОЛОГІ́ЧНИЙ МУЗЕ́Й НАНУ

Засн. 1825, є найстарішою установою НАНУ. Його відкриттю передувала низка археол. знахідок у Пн. Причорномор’ї та перші наук. спроби їх інтерпретувати (І. Потоцький, П. Паллас, Е. Келлер та ін.). Значну увагу питанню збереження цього надбання приділяли й місц. чиновники — очільники міста та краю А. Рішельє, О. Ланжерон та, особливо, М. Воронцов, який підтримував усі починання фахівців-археологів і звернувся до імператора Олександра І із клопотанням про відкриття музею. Обґрунтував необхідність його створення І. Стемпковський, першим дир. став І. Бларамберг (передав до музею свою особисту колекцію). Другий етап діяльності — заснування 1839 Одеського товариства історії і старожитностей та музею при ньому (для цього побудували спец. споруду). 1858 завдяки зусиллям М. Мурзакевича два музеї об’єднано в один, 1872 він отримав статус імператорського. Окрім дійс. чл. Одес. товариства історії і старожитностей, у музеї працювали (або спів­працювали) відомі вчені того часу Ф. Брун, П. Беккер, Н. Кондаков, Ф. Успенський, Е. Міннс (Велика Британія), Р. Фуртвенґлер (Німеччина) та ін. Знач. внесок у його розвиток зробив Г. Маразлі, який ініціював будівництво нового приміщення музею та надав свої кошти (спільно з міською думою). Будівлю відкрито 1883 (арх. Ф. Гонсіоровський), спочатку тут знаходилась також і міська публічна б-ка. Однак оскільки колекції музею постійно зростали, завдяки зусиллям Е. Штерна (заклав основи сучас. музеєзнавства, підготував музейні каталоги, що використовують донині) від 1908 музей займає усе приміщення. Серед ін. меценатів 19 — поч. 20 ст. — Т. Юзефович, О. Бертьє-Делагард, А. Маврокордато. Одес. товариство історії і старожитностей, якому належав музей, намагалося для його підтримки приймати у свої чл. відомих осіб — політиків, науковців ін. галузей, меценатів. Так, почес. чл. товариства були усі великі князі Рос. імперії, імператор Бразилії, воєводи Сербії, Валахії та ін. 1920 музей перейшов у держ. власність, із заснуванням Одеської комісії краєзнавства при ВУАН (головою став дир. музею С. Дложевський) його діяльність активізувалася, зокрема розпочато стаціонарні розкопки (Усатове, Ольвія), значну роль у яких відіграв М. Болтенко. У 1930-х рр. започатковано розкопки на о-ві Березань, Сабатинівці, Лузанівці та ін. Під час 2-ї світової вій­ни 1941–44 колекції (окрім золотих речей) залишались в Одесі, музей продов­жував працювати протягом усього періоду окупації. Після визволення вже 1945 організовано першу експедицію на о-в Березань. Поступово експозиція музею почала зростати за рахунок розкопок на антич. пам’ятках на мор. узбережжі, курганів, вивчення трипіл. пам’яток; покращено структуру експозицій, наук. облік; 1957 розпочато видавн. діяльність. Наприкінці 1950-х — на поч. 1960-х рр. до музею надійшли великі колекції з палеоліт. стоянок, пам’яток черняхів. культури, слов’ян. поселень із Подністров’я, унікал. Інгульський скарб доби бронзи. Особлива увага була приділена вивченню пам’яток Нижнього По­дністров’я. Знач. внесок у розвиток музей. колекції зробив засн. 1976 в Одесі відділ археології Пн.-Зх. Причорномор’я (перший зав. — В. Станко) Інституту археології АН УРСР (Київ). Широкий розвиток польової та наук. діяльності дозволив 1959 створити на базі музею Одеське археологічне товариство, що у роки свого розквіту налічувало бл. 350 чл. (кер. — М. Синицин, П. Каришковський-Ікар, нині — С. Охотніков). У 1960–80-х рр. спільно з ін. установами, насамперед Інститутом археології АН УРСР, проведено масштабні експедиції у зонах новобудов (М. Шмаглій, І. Черняков, Л. Субботін), завдяки чому розкопано сотні курганів; проведено розкопки мезоліт. стоянки Мирне (В. Станко), багатошарового городища Орлівка (Р. Бондар), поселення Усатове (Є. Патокова). 1971 музей переведено у систему АН УРСР (нині НАНУ), від 1997 він діє на правах НДІ. Продовжено розкопки відомих пам’яток і розпочато дослідж. нових, серед яких — па­м’ятка доби енеоліту Маяки (В. Пе­тренко, Л. Носова), поселення пізньої бронзи (В. Ванчугов), грец. поселення архаїч. часу на березі р. Дністер (С. Охотніков), рим. доби (О. Малюкевич), городища і некрополя Ніконій (Н. Секєрська, І. Бруяко), антич. поселення Кошари (Є. Редіна), гідроархеол. дослідж. на о-ві Зміїний спільно з фахівцями з Італії (С. Охотніков). В останні роки співпраця з іноз. вченими дозволила організувати ще низку експедицій — поселень доби бронзи–заліза у пониззі р. Дунай (В. Ванчугов, І. Бруяко) разом із Румунією, Молдовою та Німеччиною, а також продовжувати старі (Кошари, Ніконій — з Польщею). О. а. м. НАНУ підтримує зв’язки з багатьма країнами Європи, із його колекціями працюють фахівці з Франції, Німеччини, Данії, Великої Британії, Болгарії, Румунії, Польщі та ін., бере участь у міжнар. виставках і конференціях. Так, 2006 він організував і провів міжнар. виставку «Скарби з Чорноморського узбережжя» у Нац. музеї Кракова (Польща), де було продемонстровано 511 найкращих експонатів від доби енеоліту до Середньовіччя (найбільша укр. археол. виставка, що експонувалася за кордоном); 2007 взяв участь у виставці «Золото кочовиків степів України» (м. Тренто, Італія); 2008 став співорганізатором виставки «Загадки України: Дивовижна Трипільська культура (4500–2700 рр. до н. е.)» у Королів. музеї Онтаріо (м. Торонто, Канада). Співроб. О. а. м. НАНУ створили перший на Пд. України музей під відкритим небом, де демонструють залишки антич. поселення 5–3 ст. до н. е. на Примор. бульварі в Одесі та Істор.-археол. музей на о-ві Зміїний. 2008 колекціям О. а. м. НАНУ надано статус «національне надбання». Нині у фондах музею — бл. 170 тис. експонатів, зокрема 55 тис. монет. Експозицію побудовано за хронол.-територ. планом, вона охоплює епохи палеоліту, енеоліту, доби бронзи, скіфо-антич. періоду, Середньовіччя. Античні зали повністю переобладнано та відремонтовано за підтримки Фонду А. Левентіса (Кіпр), у спец. залах розташ. «Золота скарбниця» та найбільша в Україні колекція пам’яток Стародав. Єгипту. Також в О. а. м. НАНУ найбільша в Україні збірка антич. раритетів: бл. 200 зразків скульптури, мармурових архіт. деталей, понад 800 ваз, 1500 теракот, збірка скульп­тур із Кіпру, один із найбільших у світі скарбів електрових монет з м. Кізік (5–4 ст. до н. е.), один із 11-ти відомих науці златників князя Володимира, рідкісна плита з руніч. знаками та ін. унікал. експонати. Від 1971 співроб. О. а. м. НАНУ підготували і видали друком 149 збірників статей і монографій, серед них — «Археология в Одессе» (2010), «Древние куль­туры Северо-Западного Причерноморья» (2013); відновили випуск альманаху «Материалы по археологии Северного Причерноморья». При музеї діє б-ка, що нараховує понад 35 тис. томів спец. літ-ри, та реставрац. майстерня. Серед співроб. — 1 д-р і 7 канд. н. Директор — І. Бруяко (від 2007).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю