Кожин Микола Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кожин Микола Олександрович

КО́ЖИН Микола Олександрович (10(22). 01. 1853, с. Кузьминці Тамбов. губ, нині Липец. обл., РФ – серед. 1980-х рр., Ленінград, нині С.-Петербург) – мистецтвознавець. Д-р істор. та мистецтвознав. н. (1938, без захисту дис.), проф. (1938). У Петрограді (нині С.-Петербург) закін. юрид. та істор.-філол. ф-ти Ун-ту (1919; залиш. для підготовки до професор. звання, 1922 захистив магістер. дис.), Рос. ун-т історії мист-в. Викладав у ньому до 1931, водночас у школах (1915–27). Від 1931 – у Москві: у Держ. істор. музеї: 1934–36 – в. о. дир., 1936–38 – проф. музею «Новодівичий монастир»; 1938–41 – проф. каф. заг. історії Крим. пед. ін-ту (Сімферополь); 1941–43 – проф. каф. історії Орєхово-Зуєв. учител. ін-ту (Моск. обл.); 1943–48 – проф. каф. заг. мистецтвознавства Моск. ун-ту; в НДІ теорії та історії образотвор. мист-в АМ СРСР: 1948–49 – кер. сектору історії мист-ва слов’ян. народів, ст. н. с. відділу історії зарубіж. країн; водночас 1945–51 – проф. каф. мистецтвознавства Моск. пед. ін-ту; у Львові: в Ін-ті сусп. наук АН УРСР: 1951–55 – зав. відділу мистецтвознавства; за сумісн. в Укр. полігр. ін-ті: від 1952 – проф. каф. оформлення та ілюстрації книги, 1955–57 – зав. каф. оформлення друк. продукції, 1958–60 – викл. заоч. ф-ту. Брав участь у створенні Всерос. т-ва охорони пам’яток.

Пр.: Народный лубок второй половины XIX в. и современный. Ленинград, 1929 (співавт.); Архитектура средневековья. Москва, 1940 (співавт.); Очерки искусства западноевропейского средневековья. Москва, 1944; Украинское искусство XIV – нач. XX в. Л., 1958; Искусство русской рукописной книги XVIII–XIX вв. // Пробл. рукопис. и печат. книги. Москва, 1976.

Літ.: Творческий путь профессора Н. А. Кожина: Биобиблиогр. указ. Москва, 1950; Мельников О. В. Українська академія друкарства: Істор.-біогр. довід. 1930–2010. Л., 2010.

О. В. Мельников

Стаття оновлена: 2013