Кожич Володимир Платонович
КО́ЖИЧ Володимир Платонович (27. 07(08. 08). 1896, с. Гнідин, нині Бориспіл. р-ну Київ. обл. — 09. 01. 1955, Ленінград, нині С.-Петербург) — режисер, актор. Син П. Кожича, брат І. Чужого. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1951). Сталінcька премія (1947). Навч. на юрид. факультеті Університету св. Володимира у Києві (1916). Працював актором театр. трупи Нар. будинку в Москві (1917); актором і реж. автоном. пересув. театру РСФРР у Костромі (РФ, 1918–23). Восени 1923 на запрошення брата переїхав до Києва, де був гол. реж. та актором театру студій. постановок. Від 1931 працював у театрах Ленінграда, зокрема від 1941 — у Театрі драми ім. О. Пушкіна. Роботи К. відзначалися сміливими експерим. пошуками, емоц. сценіч. атмосферою. Автор ст. «Заметки режиссера» («Театр», 1938, № 1).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Витівки Скапена» Ж.-Б. Мольєра (1921, гол. роль), «Початок життя» Л. Первомайського (1935), «Ліс» (1936), «Таланти і шанувальники» (1938), «Гаряче серце» (1942, співавт.), «Без вини винні» (1944) та «Безодня» (1955, співавт.) О. Островського, «Земля» за М. Віртою (1937), «Фронт» О. Корнійчука (1942), «Переможці» Б. Чирскова (1947), «Живий труп» за Л. Толстим (1950, співавт.).
- Основні ролі
- Вожеватов, Карандишев («Безприданниця» О. Островського), Волгін («Дивак» О. Афіногенова), Фрезер («Потоп» Ґ. Берґера), Річард Дадусен («Учень диявола» Б. Шоу).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
