Кожум’яка Степан Демидович

КОЖУМʼЯ́КА Степан Демидович (04. 12. 1898, м. Новомиргород Єлисаветгр. пов. Херсон. губ., нині Кіровогр. обл. — 31. 08. 1989, там само) — учасник дисидентського руху, громадський діяч. Закін. Єлисаветгр. земські пед. курси (1917). Під час навч. випускав рукопис. ж. «Лісовий струмок», в одному з номерів якого роз­критикував більшовизм. Учителював. 1922 із чл. Новомиргород. пед. колективу організував редколегію і роз­почав вид. ілюстров. ж. «Перша ластівка». 1926 закін. факультет соц. вихова­н­ня, 1928 — мовно-літ. факультет Одес. ІНО (захистив дипломну працю «Борис Грінченко»). У ніч із 6 на 7 березня 1928 заарешт., за звинуваче­н­ням у критиці існуючих порядків засланий на 3 р. до м. Йошкар-Ола (нині Респ. Марій Ел, РФ), однак диплом про освіту все ж отримав. Після поверне­н­ня закін. Харків. автошлях. ін­ститут. Восени 1937 знову заарешт., за звинуваче­н­ням у антирад. агітації і пропаганді засудж. до 10-ти р. таборів. 1947 звільнений, але 1949 утретє заарешт., за націоналіст. пере­кона­н­ня засланий на вічне поселе­н­ня до Краснояр. краю (РФ). 1954 повернувся на Кірово­градщину, 1958 реабілітований. 1954–73 працював інж.-шляховиком у Новомиргороді. Прокладав автомагістраль Черкаси–Умань–Гайсин–Брацлав, проектував і керував будівництвом мостів через р. Велика Вись у Кіровогр. обл., укладав автошлях. словник (ви­даний 1995 у Львові). Брав активну участь у нац.-громад. житті: ініціював встановле­н­ня памʼятника Т. Шевченку в с. Липʼянка Шполян. р-ну Черкас. обл. (скульптор І. Гончар), листувався з Б. Антоненком-Давидовичем, М. Стельмахом, О. Гончарем, І. Романченком, В. Лазурським (філос., політ., нац. по­гляди К. найповніше від­ображено в його епістоляр. спадщині), клопотався про ви­да­н­ня творів пере­дової зарубіж. класики та ж. «Курʼєр ЮНЕСКО» українською мовою, роз­множував самвидавом власні наук. роз­відки (крає­знавчі дослідж. «Це­гляне диво», «Собор Святого Миколи», «Спомник Кобзарю») тощо. Звертався до ВР УРСР, СПУ, ред. газет і журналів із вимогами припинити дис­кримінацію української мови, а також поширював політично важливі документи, зокрема «Всезагальну декларацію прав людини ООН», працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюби, позацензурні вірші В. Симоненка та ін. Закликав інтелігенцію виборювати нац. і соц. права українського народу. 2007 у Новомиргороді від­крито музей К.

Завантажити статтю