Орленко Михайло Іванович
ОРЛЕ́НКО Михайло Іванович (09. 11. 1884, Херсон — 20. 07. 1974, Одеса) — математик, фахівець у галузі механіки. Професор (1938). Закін. Феодосій. учител. інститут (нині АР Крим, 1905), матем. відділ. фіз.-мат. факультету Новорос. університету в Одесі (1910). Під час навч. викладав у 6-клас. училищі, 1910–12 — комерц. училищі у Варшаві. 1912–13 як професор. стипендіат стажувався у Сорбон. університеті в Парижі, проводив дослідж. під керівництвом П.-Е. Аппеля й Е.-Ж. Картана, написав 3 праці франц. мовою, одну з них (про рух ізольов. вихорів) захистив як магістер. дисертацію. 1913–18 — директор Кременец. комерц. училища (нині Терноп. обл.), 1919–20 — Тальнів. учител. семінарії (нині Звенигород. р-ну Черкас. обл.), де вів не лише свій предмет, а й дві іноз. мови, співи та гру на скрипці через відсутність викладачів. 1920–21 — проф. математики Херсон. ІНО та дир. Херсон. профес. школи с.-г. машинобудування. Очолював каф. математики Уман. агроном. (нині Черкас. обл., 1921–23), Феодосій. пед. (1923–24), Сталін. гірн. (нині Донецьк, 1924–29), Архангел. лісотех. (РФ, 1929–33) інститутів, Мінського ІНО (1933–34), Дагестан. пед. інституту (м. Махачкала, 1934–35), Інституту підвищення кваліфікації кадрів нар. освіти (м. П’ятигорськ, 1935–38; обидва — РФ), Крим. пед. інституту (м. Сімферополь, 1938–41). Від 1941 — в регуляр. армії, до 1943 був військ. перекладачем у штабі 51-ї армії. 1943–44 — проф., декан фіз.-мат. факультету Сталінабад. пед. інституту (нині Душанбе); 1944–45 — завідувач кафедри математики, 1945–46 — каф. аналіт. геометрії Одес. пед. інституту, одночасно 1945–47 — професор кафедри математики Одес. політех. інституту; 1947–58 — завідувач кафедри вищої математики Білорус. лісотех. інституту (Мінськ); 1958–60 — проф. теор. механіки Мінського вищого інж. радіотех. училища. Від 1960 — на пенсії, повернувся до Одеси, 1963–69 був професор кафедри теор. механіки і опору матеріалів Вищого інж. мор. училища. Наук. дослідж: гідродинаміка та гідростатика, механіка й гідравліка. Створив кілька посібників із математики та механіки для ВШ, займався питаннями методики викладання геометрії у серед. школі. Автор біогр. нарису «Исаак Ньютон» (Д., 1927).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Свойства кривых высшего порядка. О., 1909; Гидростатика. Сталино, 1925; Вычисление пятизначных логарифмов и антилогарифмов без помощи таблиц. Сталино, 1926; Высшая математика: Крат. курс. Архангельск, 1932; Решение геометрических задач на построение в курсе математики средней школы: Пособ. Минск, 1953; Решение геометрических задач на доказательство в средней школе: Пособ. Минск, 1957; Решение геометрических задач на построение: Пособ. Минск, 1958.