Клейнер Ізраїль Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Клейнер Ізраїль Михайлович

КЛЕ́ЙНЕР Ізраїль Михайлович (справж. – Сруль Мейліхович; 08. 01. 1893, Кишинів – 26. 11. 1937, Москва) – радянський діяч. Держ. нагороди СРСР. 1910 закін. міське уч-ще. У тому ж році приєднався до анархістів-комуністів, здійснював рев. агітацію у Кишиневі, Одесі, Херсоні. Неодноразово заарештовувався. 1911–15 – на засланні у Сибіру; 1915–17 – на військ. службі. 1920 вступив до більшов. партії. Відтоді – на госп. і профспілк. роботах на Кубані; 1927–29 – уповноважений Наркомату внутр. торгівлі СРСР у Серед. Азії; 1930–31 – нач. крайторгу, 1931–32 – 1-й заст. крайвиконкому в м. Ростов-на-Дону (РФ); 1933–34 – заст., від 1934 – голова Комісії із заготівлі с.-г. продуктів при РНК СРСР. Брав безпосередню участь у реалізації політики більшовиків у с. госп-ві. Встановив низькі держ. закупівел. ціни на с.-г. продукцію, що призвело до різкого погіршення фінанс. стану та занепаду багатьох колгоспів. 4 серпня 1937 заарешт., за звинуваченнями у приналежності до контррев. терорист. орг-ції та шкідництві засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1955.

Л. Г. Рева

Стаття оновлена: 2013