Клецький Пауль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Клецький Пауль

КЛЕ́ЦЬКИЙ Пауль (21. 03. 1900, м. Лодзь, нині Польща – 05. 03. 1973, м. Ліверпуль, Велика Британія) – диригент, композитор, педагог. З походження поляк. Навч. гри на скрипці у Лодзі, де 1915–19 грав у філармонії. Від 1919 навч. у Варшав. консерваторії (кл. диригування Е. Млинарського, композиції – Ю. Вертгайма). Від 1928 удосконалювався у Вищій школі музики у Берліні (кл. композиції Ф. Коха). 1932 запрошений В. Фуртвенґлером у Берлін. філармонію. Від 1933 – у м. Мілан. Від 1935 викладав у Вищій муз. школі у Венеції (обидва – Італія). 1936 за рекомендацією Е. Кляйбера запрошений в СРСР на літній сезон оркестру Ленінгр. (нині С.-Петербург) філармонії в Баку. 1936–37 – гол. диригент симф. оркестру Харків. філармонії. Від 1938 – у Швейцарії: 1939–45 – викл. Лозанн. консерваторії. 1946 запрошений А. Тосканіні на низку концертів у театр «Ла Скала» (Мілан), гастролював у різних країнах. Від 1954 – кер. симф. оркестрів у Ліверпулі, від 1958 – Далласі (США), від 1964 – Берні. 1967–70 замінив Е. Ансерме на чолі симф. оркестру Роман. Швейцарії (Лозанна). 1966 і 1968 гастролював у СРСР. Автор 3-х симф., концертів для фортепіано і для скрипки з оркестром, Симфонієти, Варіацій для оркестру, 4-х струн. квартетів, творів для фортепіано, пісень.

Літ.: Юдин Г. Памяти Пауля Клецки // Сов. музыка. 1973. № 6; J. Waldorf. Pawel Klecki // Diabły i anioły. Kraków, 1975.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2013