Олійник Юрій Олексійович
ОЛІ́ЙНИК Юрій Олексійович (01. 12. 1931, Тернопіль — 13. 09. 2021, місцевість Кармайкл, шт. Каліфорнія, США) — композитор, піаніст, педагог. Син О. Олійника, чоловік О. Герасименко-Олійник. Зарубіж. чл. НСКУ (2000). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Дит. роки пройшли у с. Купчинці (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.). Гри на фортепіано навч. у І. Крих. 1944 разом із родиною емігрував до Німеччини. Навч. у гімназіях Тернополя (1942–44) та Берхтесґадена (Німеччина, 1946–49; кл. фортепіано Р. Савицького, Ф. Ваґнера). Від 1950 мешкав у США. Закін. Клівленд. муз. інститут (1956), Університет Кейс Вестерн Резерв (м. Клівленд, 1959). Відтоді викладав у Клівленд. муз. школі «Сеттлмент» (1956–59), Муз. консерваторії Сан-Франциско (1960–67), Каліфорній. університеті (1985–87, 1990–93) та в Америкен Рівер коледжі в Сакраменто (2000–15). Водночас від 1985 викладав гру на фортепіано у приват. студії у Кармайклі. У репертуарі — твори В. Барвінського, М. Колесси, В. Косенка, С. Людкевича, Л. Ревуцького, Р. Савицького. Автор творів для фортепіано, бандури, вокал. композицій, обробок нар. пісень. Активно концертував разом із дружиною. Співзасн. та голова Товариства збереження укр. спадщини Пн. Каліфорнії та Укр.-амер. академ. товариства в Каліфорнії, чл. Істор. радного комітету при Каліфорній. департаменті освіти. Влас. коштом видав книгу-довідник про культурне життя України.
Додаткові відомості
- Основні твори
- П’ять спонтанних танків для фортепіано (1959); П’ять етюдів для фортепіано (1969); Соната для фортепіано (1977); концерти — для фортепіано з оркестром «Ритуальний» (1988), для бандури і симф. оркестру «Романтичний» (1993), «Екзотичний» (1996–99), «Трипільський» (1997), для бандури, симф. оркестру і хору «Нове тисячоліття» (2007), для двох бандур і оркестру «Антифонний» (2012); рондо «Українське Різдво» для бандури (1990); дві сюїти для бандури і фортепіано — «Чотири подорожі в Україну» (1994), «Неймовірні пригоди Козака Мамая» в 3-х частинах (2009); для бандури соло — Фантазія і Фуга (2010), «Привіт з далекої країни» (2012); Три наспіви і фуги для Дмитра Губ’яка (2013).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
