Олялін Микола Володимирович
Визначення і загальна характеристика
ОЛЯ́ЛІН Микола Володимирович (22. 05. 1941, с. Опіхаліно Вологод. обл., РФ — 17. 11. 2009, Київ) — актор, кінорежисер. Народний артист УРСР (1979). Член НСКінУ (1971). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2001). Закін. Ленінгр. інститут театру, музики і кінематографії (нині С.-Петербург, 1963; курс О. Яна). Працював у Краснояр. ТЮГу (РФ). Від 1968 — актор Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ). Автор сценаріїв і реж. фільмів: «Невідстріляна музика» (1990, також роль Вадима), «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1991), «Воля» (1992; усі — студія «Рапід»). Актор. образи О. не обтяжені межами жанру чи амплуа, поєднують героїчність, мужність, ніжність та життєву достовірність. У Краснояр. ТЮГу зарекомендував себе в комедій. амплуа, що згодом знайшло відображення в ролі полковника міліції Верченка в «Джентельменах удачі» (1971, реж. О. Сєрий). Переважно прославився в амплуа епіч. героя, який несе собою вчинок, думку-узагальнення, зокрема образ капітана-артилериста Цвєтаєва («Визволення», 1968–72, реж. Ю. Озеров, СРСР–Югославія–Італія–Польща–Німеччина), солдата Крапіліна у «Бігові» за М. Булгаковим (1970, реж. О. Алов, В. Наумов; усі — «Мосфільм») і майора Топоркова у серіалі «Назад шляху немає» (1970, реж. Г. Ліпшиць). Стриманість персонажів О. підкреслена в образі революціонера-марксиста Сергія Мержинського у драмі про Лесю Українку («Іду до тебе», 1971, реж. М. Мащенко; обидва — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Ролі: у кіно — Болдирев («Дні льотні», 1966, реж. М. Літус, Л. Ризін), Середенко («Дума про Британку», 1969, реж. І. Вєтров, М. Вінграновський), Драгомирецький («Мир хатам, війна палацам», 1970, реж. І. Шмарук), Максим Нерчин («Довга дорога в короткий день», реж. Т. Левчук), Павло Старина («Нічний мотоцикліст», реж. Ю. Слуцький; обидва — 1972), Олег («Легенда про княгиню Ольгу», 1983, реж. Ю. Іллєнко; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Сергій Лавров («Секундомір», 1970, реж. Р. Есадзе, «Ленфільм»), Віктор Логінов («Чудовий хлопець», 1971, реж. Ю. Дубровін, «Білорусьфільм»), Платонов («Океан», 1974, реж. Ю. Вишинський), Мельников («Спекотне літо в Кабулі», реж. А. Хамраєв; обидва — «Мосфільм»), Полковник («Йшов четвертий рік війни», реж. Г. Ніколаєнко, Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького; обидва — 1983), інквізитор Максим («Нічна варта», 2004), Головний інквізитор («Денна варта», 2005; обидва — реж. Т. Бекмамбетов, «Таббак», «Базелевс-продакшн»), Князь Ромодановський («Запороги», 2005–07, реж. В. Онищенко, «Укртелефільм», «Злагода»), Батько Ольги («Презумпція вини», 2007, реж. В. Крайнєв, «Star Media»).
В. М. Войтенко
Додаткові відомості
- Основні ролі
- у кіно — Болдирев («Дні льотні», 1966, реж. М. Літус, Л. Ризін), Середенко («Дума про Британку», 1969, реж. І. Вєтров, М. Вінграновський), Драгомирецький («Мир хатам, війна палацам», 1970, реж. І. Шмарук), Максим Нерчин («Довга дорога в короткий день», реж. Т. Левчук), Павло Старина («Нічний мотоцикліст», реж. Ю. Слуцький; обидва — 1972), Олег («Легенда про княгиню Ольгу», 1983, реж. Ю. Іллєнко; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Сергій Лавров («Секундомір», 1970, реж. Р. Есадзе, «Ленфільм»), Віктор Логінов («Чудовий хлопець», 1971, реж. Ю. Дубровін, «Білорусьфільм»), Платонов («Океан», 1974, реж. Ю. Вишинський), Мельников («Спекотне літо в Кабулі», реж. А. Хамраєв; обидва — «Мосфільм»), Полковник («Йшов четвертий рік війни», реж. Г. Ніколаєнко, Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького; обидва — 1983), інквізитор Максим («Нічна варта», 2004), Головний інквізитор («Денна варта», 2005; обидва — реж. Т. Бекмамбетов, «Таббак», «Базелевс-продакшн»), Князь Ромодановський («Запороги», 2005–07, реж. В. Онищенко, «Укртелефільм», «Злагода»), Батько Ольги («Презумпція вини», 2007, реж. В. Крайнєв, «Star Media»).
Завантажити статтю
Людина 
