Осадчук Роман Петрович
ОСАДЧУ́К Роман Петрович (22. 05. 1967, Одеса) — перекладач, літературознавець, перекладознавець. Син П. Осадчука. Кандидат філологічних наук (1993). Член НСПУ (2015). Премія ім. Г. Сковороди (2004). Закін. факультет романо-герман. філології Київ. університету (1989) та Інститут бібліотеч. та інформ. наук Гумбольд. університету (Берлін, 2004) зі ступ. магістра. 1994–97 — викладач кафедри перекладу роман. мов Київ. університету; 1997–2007 працював у книгарнях Кельна і Ляйпциґа (Німеччина); 2007–09 — науковий співробітник, завідувач відділу франц. літ-ри Держ. б-ки в Берліні; від 2009 — вільний перекладач. Дебютував 1989 добіркою перекладів з франц. мови поезій І. Бруссара у квартальнику «Поезія» (К., 1989, № 2). Від поч. 1990-х рр. — публікації поет. перекладів у київ. ж. «Всесвіт» і «Світо-вид». Перекладає з франц., нім., англ., іспан., італ. та ін. мов. З франц. переклав твори Б. Віана («Вибрані твори», 1996), А. Камю («Вибрані твори» у 3-х т., 1996–97), К. Сімона («Вибрані твори», 2002), М. Дюрас («Коханець», 2009), Л.-Ф. Селіна («Смерть у кредит», 2015); з нім. — Т. Манна («Зачарована гора», 2009; «Сповідь авантюриста Фелікса Круля», 2011), Е. Юнґера («Скляні бджоли», 2017), А. Дебліна («Берлін Александерплац», 2019), В.-Ґ. Зебальда («Аустерліц», 2020; «Кільця Сатурна», 2021; усі — Київ) та ін. Серед поет. перекладів з франц. мови — поезії Р. Шара («Слово-архіпелаг», 1994), Ж. Ґрака («На вигаданих струнах повітря» // «Світо-вид», 1997, вип. 1–2), Ш. Бодлера («Паризький сплін», 2017), окремі вірші І. Бруссара, А. Рембо, А. Бертрана, П. Валері, Ф. Понжа; з нім. — поезії Г.-К. Артмана, А. Еренштайна (у зб. «Двадцять австрійських поетів ХХ сторіччя» (1997; усі — Київ), з іспан. — поезії О. Паса («Внутрішня зірка» // «Кур’єр Кривбасу», 2000, жовтень), з італ. — окремі поезії Е. Монтале, з англ. — В. Вордсворта, В. Вітмена, Дж. Доуленда, Г. Лавкрафта, з япон. — Такаші Аріми. Перекладав також праці з філософії та психології таких авторів, як Ґ. Геґель («Основи філософії права», 2000), К. Ясперс («Психологія світоглядів», 2009), А. Берґсон («Творча еволюція», 2010), В. Беньямін («Париж, столиця XIX століття» та «Париж епохи Другої імперії в Бодлера», 2017), З. Фройд («Історії хвороб. Дора. Шребер. Чоловік-щур», 2019; усі — Київ). Автор літературозн. статей про Р. Шара, К. Сімона, Т. Манна, Л.-Ф. Селіна, А. Берґсона, В.-Ґ. Зебальда та ін.