Клименко Іван Євдокимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Клименко Іван Євдокимович

КЛИМЕ́НКО Іван Євдокимович (09. 09. 1891, с. Рівчак, нині Рівчак-Степанівка Носів. р-ну Черніг. обл. – 26. 11. 1937, Москва) – партійний і радянський діяч. Закін. земську школу, працював робітником. 1912 вступив до більшов. партії. За рев. діяльність (зокрема у Києві, Полтаві, Харкові) відбув 2 р. ув’язнення і 4 р. заслання. У травні 1917 повернувся до Києва, став чл. Центр. ради фабрично-завод. ком-тів. Учасник січн. зброй. повстання 1918. У березні–квітні 1918 – чл. ЦВК Рад. України, нар. секр. праці; відтоді – на підпіл. роботі у Харкові й Одесі; 1919–21 – голова Одес. губерн. рев. ком-ту та виконкому, військ. комісар 45-ї стрілец. дивізії, заст. голови Київ. губерн. рев. ком-ту, голова виконкому Катеринослав. губерн. виконкому; 1922–24 – нарком земел. справ УСРР; 1925–27 – 2-й секр. ЦК КП(б)У; від 1927 – на госп. посадах у держ. установах РФ і СРСР, зокрема 1934–37 – заст. нач. гол. упр. зерн. культур наркомату землеробства СРСР. 13 травня 1937 заарешт., 26 листопада того ж року за звинуваченнями у шкідництві та створенні антирад. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Літ.: Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). К., 2005.

ДА: Центр. держ. арх. вищих органів влади і упр. України. Ф. 1, оп. 11, спр. 3014.

Л. Г. Рева

Стаття оновлена: 2013