Осташевський Генріх Романович
ОСТАШЕ́ВСЬКИЙ Генріх Романович (01. 06. 1921, Одеса — 03. 02. 2004, там само) — актор. Чоловік Г. Осташевської. Народний артист УРСР (1976). Навч. в Одес. театр. училищі (1938–41; викл. А. Крамаренко). Від 1944 — актор ТЮГу ім. М. Островського; від 1958 — Укр. муз.-драм. театру ім. В. Василька (обидва — Одеса). У творчості О. переважало романтично піднесене, героїчне начало, проте з яскравою колоритністю в останній період розкрилося гострохарактерне актор. обдарування митця.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Олексій («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Прохор («Угрюм-ріка» за В. Шишковим), Платонов («Океан» О. Штейна), Ілько, Сергій Смик («Патетична соната», «97» М. Куліша), Андронаті («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Василь («Циганка Аза» М. Старицького), Бонавентура («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Кирило Петрович Шпак («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Вукол Безсудний («На людному місці» О. Островського), Прінчеваллі («Монна Ванна» М. Метерлінка), Бризгалов («Кафедра» В. Врублевської), Гей-Гуківський («Рожеве павутиння» Я. Мамонтова); у кіно — Іван («Якби каміння говорило…», 1957, реж. Ю. Лисенко), Яків Македон («Гроза над полями», 1958, реж. Ю. Лисенко, М. Красій), Дмитро Горицвіт («Кров людська — не водиця», реж. М. Макаренко; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Стефан Субота («Повернення», реж. М. Терещенко; обидва — 1960), Конопля («Між високих хлібів», 1970, реж. Л. Міліонщиков; обидва — Одес. кіностудія худож. фільмів).
Завантажити статтю
Людина 
