ОТКО́ВИЧ Василь Петрович (20. 06. 1950, с. Вовчухи Городоцент, нині Львів. р-ну Львів. обл. — 25. 05. 2017, Львів) — мистецтво­знавець, музейник. Батько Наталії, брат Мирослава Отковичів. Канд. мистецтво­знавства (1993). Заслужений діяч мистецтв України (2006). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1995). Орден «За заслуги» 3-го (1999) та 2-го (2017) ступ. Член НСХУ (1986). Закін. Львів. училище прикладного та декоративного мистецтва (1969; викл. М. Батіг, Т. Драган, Т. Левків, П. Маркович) і Київ. худож. ін­ститут (1978; викл. Л. Міляєва, П. Білецький). Працював у Львів. музеї укр. мистецтва (від 1970): екс­курсовод, від 1978 — гол. хранитель фондів; у МЕХП (від 1980): м. н. с., від 1983 — зав. сектору екс­позицій, від 1990 — директор; 1994–2001 — директор Нац. музею у Львові; 2001–03 — нач. упр. культури Львів. облдерж­адміністрації; 2003–17 — директор Львів. коледжу декор. і ужитк. мистецтва; водночас 1999–2004 — завідувач кафедри візантології Львів. університету. Досліджуючи нар. ікону, роз­кривав глибину сакрал. творчості українців. Автор-упорядник альбомів: «Іван Сколоздра. Живопис на склі» (1990), «Українське народне малярство ХІІІ–ХХ ст.» (1991, спів­­авт.; обидва — Київ), «Українська ікона ХІV–ХVІІІ ст.: Із збірки Національного музею у Львові» (1999, спів­­авт. і автор вступ. стат­ті), «Українська народна ікона», збірника наук. статей та інтервʼю «Мистецтво — вічна загадка» (обидва — 2010; усі — Львів), каталогів ви­ставок. Учасник числен. наук. конф. в Україні та за кордоном, зокрема з нагоди 100-річчя укр. еміграції в Альберт. університеті (1991, м. Едмонтон, Канада), 1-го Між­нар. колоквіуму «Зу­стріч етногр. музеїв Європи» (1992, Париж).