Оцінка

Визначення і загальна характеристика

ОЦІ́НКА — спосіб вираже­н­ня результатів оцінюва­н­ня як процесу встановле­н­ня (при­значе­н­ня або ви­значе­н­ня) цін­ності, рівня або значущості предмета оцінюва­н­ня — явища, характеристик, параметрів, якостей особистості, її діяльності, поведінки, продуктів діяльності особистості (групи осіб). Оцінюва­н­ня охоплює збір, синтез та інтер­претацію ві­домостей про предмет оцінюва­н­ня на під­ґрунті ви­значе­н­ня від­повід­ності їх належ. нормам, критеріям, принципам, цін­ностям. О. перед­бачає наявність осн. компонентів: субʼєк­та, предмета та під­ґрунтя оцінюва­н­ня. Субʼєктом оцінюва­н­ня є особа (група осіб), яка здійснює (здійснюють) оцінюва­н­ня. Предмет оцінюва­н­ня — те (та, той), що (яка, який) під­лягає оцінюван­ню (діяльність, продукт діяльності, якості та ін. характеристики предмета, явища, особистості тощо). Під­ґрунтям оцінюва­н­ня за­звичай уважають те, в аспекті чого або з урахува­н­ням чого здійснюється оцінювальна діяльність (користь, досягне­н­ня, від­чу­т­тя, вартість тощо).

Види О. вирізняють за: характером ставле­н­ня субʼєкта до предмета оцінюва­н­ня — позит., негат., нейтрал.; ступенем вияву не­упередженості/впливу системи на­станов (ставлень, уявлень, пере­конань, по­глядів) субʼєкта щодо предмета оцінюва­н­ня — обʼєкт. (характеризує предмет оцінюва­н­ня незалежно від системи на­станов субʼєкта оцінюва­н­ня), субʼєкт. (упереджена на­становами субʼєк­та оцінюва­н­ня, є виявом його персонал. думки про предмет оцінюва­н­ня); ступенем вияву емоцій — емоц., рац.; характером предмета оцінюва­н­ня — процедурна (О. процесу — того, як було досягнуто певного результату), результат. (О. кінц. результату діяльності незалежно від того, яким чином його було досягнуто), кількісна (спів­від­носиться з обсягом виконаних зав­дань), якісна (стосується якості виконаної роботи — точності, охайності, ретельності та ін. показників досконалості), матеріал. (зі­ставле­н­ня користі результатів і витрат (засобів) щодо їх досягне­н­ня); за модальністю оцінюва­н­ня — порівнял. (перед­бачає порівня­н­ня, що виявляється в зі­ставлен­ні предметів оцінюва­н­ня один з одним), абсолютна (перед­бачає порівня­н­ня предмета оцінюва­н­ня із стереотипом, критеріями та/або шкалою, на яку орієнтована О.) тощо.

Вид О. в освіті ви­значають типом шкали, що використовують при оцінюван­ні — діапазону числ. (буквених) значень, що від­повід­но до критеріїв оцінюва­н­ня присвоюють якіс. характеристикам результатів навч. здобувачів освіти та є фіксов. показниками їхніх навч. досягнень. Результати пед. оцінюва­н­ня можуть бути виражені вербал. (добре, від­мін­но, посередньо, зараховано/не зараховано), буквеними (А, В, F), числ. (бальними — 10, від­сотк. — 58 %) та символ. (+, –) О. Оцінюва­н­ня є невід­ʼєм. складником освіт. процесу та показником якості освіти, що забезпечується, зокрема оприлюдненими критеріями, правилами та процедурами оцінюва­н­ня здобувачів освіти та пед. діяльності пед. (наук.-пед.) працівників. Оцінюва­н­ня результатів навч. здобувачів освіти є системат. процесом, спрямов. на зʼясу­ва­н­ня того, що вони знають і що вони можуть робити (само­стійно/автономно, за допомогою сторон. осіб або спільно з ін.) від­повід­но до свого оптимал. роз­витку і цілей навч. про­грами, та має бути справедливим, не­упередженим, обʼєкт., незалеж., недис­кримінац. та доброчес. від­повід­но до норм законодавства.

Оцінюва­н­ня може здійснюватись як у процесі (поточне), так і на різних рубіж. етапах навч. (під­сумк. — темат., семестр., річне). Поточне оцінюва­н­ня (оцінюва­н­ня навч.) перед­бачає документува­н­ня та облік про­гресу досягне­н­ня здобувачами освіти конкрет. результатів навч., ви­знач. навч. про­грамою, під час освіт. процесу (здебільшого бальне або рівневе кон­статувал. оцінюва­н­ня, що ґрунтується на вимогах про­грами; критеріал.-орієнтов.; часто роз­глядають як систему підзвітності). В умовах оцінюва­н­ня проміж. результатів без­посередньо в процесі навч. зʼявляється можливість виправле­н­ня недоліків у формуван­ні знан­нєвих і деяких діяльніс. характеристик здобувачів освіти. Ця особливість поточ. оцінюва­н­ня вплинула на ви­окремле­н­ня у його структурі формувал. оцінюва­н­ня, що в рамках гуманіст. парадигми особистісно-орієнтов. навч. стало центр. поня­т­тям (трендом) у сучас. під­ходах до оцінюва­н­ня. Формувал. оцінюва­н­ня (оцінюва­н­ня як навч., оцінюва­н­ня для навч.) спрямов. на ви­значе­н­ня освіт. потреб здобувачів освіти і від­стеже­н­ня динаміки їхнього особистіс. роз­вит­ку з метою ви­значе­н­ня стратегій вдосконале­н­ня навч. діяльності й набу­т­тя навч. досвіду як основи формува­н­ня компетентності, побудови індивід. траєкторії роз­витку та корегува­н­ня під­ходів до навч. з урахува­н­ням результатів оцінюва­н­ня (здебільшого вербал., спрямов. на роз­виток пі­знавал. процесів і вмі­н­ня вчитися). З огляду на це формувал. оцінюва­н­ня роз­глядають як модерніз. форму поточ. оцінюва­н­ня в аспекті роз­шире­н­ня його цілей, функцій і зав­дань (вдосконале­н­ня процесу та покраще­н­ня результатів навч.).

У процесі поточ. й формувал. оцінюва­н­ня можуть за­стосовуватися одні й ті ж оцінювал. інструменти та види робіт. Поточні О. можуть ви­ставлятися за результатами формувал. оцінюва­н­ня. Водночас формувал. О. стає лише тоді, коли педагог використовує інформацію про досягне­н­ня здобувача освіти для прийня­т­тя рішень щодо того, як адаптувати навч. до його потреб. За стилем оцінювал. діяльності педагога формувал. оцінюва­н­ня перед­бачає спів­працю зі здобувачами освіти (спільне планува­н­ня вимірюваних і зро­зумілих цілей навч. та ви­значе­н­ня ефективності шляхів їх досягне­н­ня), поточне облік. оцінюва­н­ня перед­бачає керівництво педагогом — здобувачів освіти інформують про те, що вони мають зробити, а потім оцінюють, на­скільки добре вони це виконали. Формувал. оцінюва­н­ня є гнучким по­стій. процесом, на який впливають потреби здобувачів освіти та від­гуки педагогів, поточне облік. оцінюва­н­ня є сталим — фіксована міра того, що досягнуто здобувачами освіти на момент оцінюва­н­ня від­повід­но до ви­знач. нормат. документами критеріїв оцінюва­н­ня. У процесі формувал. оцінюва­н­ня зворот. звʼязок є операт. і надається педагогом здобувачам освіти з метою інформува­н­ня, як покращити результати навч. від­повід­но до по­ставлених цілей; у процесі поточ. облік. оцінюва­н­ня зворот. звʼязок надається з метою кон­статувал. інформува­н­ня (здобувачів освіти, адміністрації закладу освіти, батьків, стейкхолдерів) про досягнуті на момент оцінюва­н­ня результати навч. Попри дещо різні функції формувал. та облік. оцінюва­н­ня, вони є взаємоповʼязаними та складають цілісну систему поточ. оцінюва­н­ня, що впливає на результати під­сумк. оцінюва­н­ня.

Мета під­сумк. оцінюва­н­ня — спів­від­несе­н­ня навч. досягнень здобувачів освіти з обовʼязк. результатами, ви­знач. держ. освіт. стандартами, та під­веде­н­ня під­сумків на певному етапі навч. — на­прикінці семестру, навч. року або циклу навч. (нормат.-орієнтов.). Пед. оцінюва­н­ня охоплює широкий спектр видів робіт, методів та інструментів, що використовують вчителі та викл. для вимірюва­н­ня (діагностува­н­ня) та документува­н­ня академ. готовності, про­гресу в навч., набу­т­тя навичок, рівень роз­витку компетентностей або освіт. потреб здобувачів освіти: усні види робіт (доповіді, дебати), письмові роботи (вправи та зав­да­н­ня, тести, есе та ін. види твор. робіт), цифр. роботи (зав­да­н­ня, що виконують за допомогою інформ.-комунікац. технологій), проекти, практ. роботи (дослідж., екс­периментува­н­ня, створе­н­ня певних виробів, мист., інформ. та ін. продуктів навч. діяльності), портфоліо тощо.

Літ.: S. Duchesne, A. McMaugh. Educa­tional psychology for learning and teaching. Melbourne, 2016; Гривко А. В., Ващенко Л. С. Поточне та формувальне оцінюва­н­ня в базовій та старшій профільній школі // Укр. пед. журн. 2021. № 2; Жук Ю. О., Гривко А. В., Ващенко Л. С. Дослідже­н­ня особистісного ставле­н­ня вчителів до поточного та під­сумкового оцінюва­н­ня як умови вибору стратегій контрольно-оцінювальної діяльності // Там само. № 4.

А. В. Гривко

Завантажити статтю