Острога міста Державний історико-культурний заповідник

Визначення і загальна характеристика

ОСТРО́ГА МІ́СТА Державний історико-культурний заповідник 1909 інтелігенція м. Острог (нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) з ініціативи о. М. Тучемського заснувала Братство ім. князів Острозьких. Його гол. завданням було збереження, реставрація, вивчення і популяризація пам’яток старовини, зокрема визнач. пам’ятки вітчизн. архітектури 14 ст. — Вежі Мурованої Остроз. замку. Її відбудову здійснено 1913–14 на нар. пожертви та, частково, за держ. кошти. Кер. і автор проекту ремонтно-реставрац. робіт — В. Леонтович, консультант проекту — П. Покришкін. На поч. 1-ї світової вій­ни у вежі облаштували шпиталь місц. комітету Червоного Хреста для поранених вояків рос. армії, 1916 відкрито Музей ім. князів Острозьких (його основу склали колекції Братського давньосховища). У замку також було розміщено наук.-істор. бібліотеку і зал для нар. читань. 1919–20 при музеї діяв Остроз. комітет охорони па­м’яток історії і мистецтв, чл. якого, зокрема Й. Новицький і М. Струменський, докладали зусиль для збереження пам’яток матеріал. і духов. культури. За часів польс. влади у 1920–30-х рр. чл. Братства ім. князів Острозьких усунуто від керівництва істор. музеєм, їхня діяльність під іменем Свято-Федорів. братства була зосереджена виключно навколо храмових справ Богоявлен. собору. Упр. музеєм спочатку здійснював признач. державою куратор, згодом — міський магістрат за участі Товариства друзів Музею ім. князів Острозьких. Діяльність музею занепала, системат. наук. роботу не вели, частину музей. колекцій за розпорядженням воєвод. адміністрації вивезено до Луцька або передано поперед. власникам із навколиш. замків і садиб. Ситуація покращилася 1938, коли музей перейшов під керівництво Остроз. відділ. Польс. краєзн. товариства (основу складали педагоги міста) на чолі з магістром М. Єсьманом. Певний час над упорядкуванням остроз. музей. збірок, насамперед археол., працював Я. Фітцке. Після встановлення рад. влади, 1940 музей отримав держ. статус, штат. розпис, відповідне бюджетне фінансування і стандартну для рад. культур. номенклатури назву — Остроз. істор. музей. До його складу увійшли також збірки приват. музею Й. Новицького, якого у 1920–30-х рр.усунула від роботи польс. адміністрація. У роки окупації він рятував пам’ятки остроз. давнини, зокрема євр. старожитності. Після 2-ї світової вій­ни знищено старі польс. і євр. кладовища, вулички і квартали давньої забудови. З грубим порушенням архіт. і пам’яткоохо­рон. вимог розпочато нову забудову в центрі міста, зруйновано закриті та пристосовані для ін. потреб храмові будівлі. Від 1950 — Остроз. краєзн. музей. 1981 рішенням РМ УРСР ансамбль архіт. па­м’яток Острога та його околиць оголошено Держ. істор.-культур. заповідником. Його нині діючий статут затв. 2013 Рівнен. облрадою. До складу заповідника входять 11 пам’яток архітектури та історії, з них 9 — нац. і 2 — місц. значення. Він був номінантом Всеукр. акції «Сім чудес України» та переможцем акції «Сім чудес Рівненщини». Заповідник проводить наук. конф. «Острозькі краєзнавчі читання», «Історія музейництва і пам’яткоохоронної справи в Острозі та на Волині», «Волинська книга: історія, дослідження, колекціонування». За їхніми матеріалами 2004–21 видано 21 наук. збірник. 2021 у музей. фонді заповідника зберігалося 74 714 предметів осн. і 49 716 предметів наук.-допоміж. фондів. Директор — М. Манько (від 2018).

Краєзнавчий музей розташ. у Вежі Мурованій, що знаходиться на крутому схилі у пд.-сх. частині Замкової гори. Ядро споруди — донжон — зведено у 2-й пол. 14 ст., він є найдавнішою кам’яною будівлею Замкової гори, Острога і Рівненщини. Наприкінці 15 — на поч. 16 ст. до донжона прибудували пд.-сх. кут. У 16 ст. у вежі з’явилися контрфорси, перебудовано її бійниці та, частково, склепіння в окремих приміщеннях. Загалом споруда отримала ренесанс. декор. 1797 третій ярус розібрано, на поч. 19 ст. зведено заново. Тривалий час у замк. комплексі було розміщено установи Остроз. повіт. суду, в 19 ст. навіть на офіц. пошт. листівках Замкову гору називали Судовою. 1885 департамент уділів мін-ва імператор. двору прийняв рішення продати на злам будівлю вежі, а частину отриманих коштів використати на ремонт Круглої, Луцької і Татар. веж. Однак Імператор. археол. комісія висловилася за збереження архіт. ансамблю Остроз. замку. 1887 у ньому проведено ремонт (тріщини замуровано цеглою, зміцнено кон­тр­форси, відновлено покриття, стіни розчищено від дерев), 1913–14 — наук. реставрацію. Краєзн. музей має експозиції істор. і худож. відділів заповідника та музейні колекції археології, іконопису, живопису, портрет. і сюжет. живопису, скульптури, кераміки, зброї, посуду, ін. пам’яток історії, насамперед, доби князів Острозьких. 2021 реалізовано грант. проект «Острозька іконописна майстерня» у межах партнер. програми «Культура. Туризм. Регіо­ни» Укр. культур. фонду та Держ. агентства розвитку туризму.

Музей книги та друкарства розташ. у пам’ятці архітектури нац. значення 16 ст. — Луцькій надбрамній вежі, зведеній за проектом майстра львів. муляр. цеху Я. Мадлайна. Вежа, збудована для захисту міста на підходах зі сторони луцького шляху, відігравала роль центр. ланки в оборон. системі Острога і є рідкісним зразком оборон. споруди — барбаканом. План складний, у вигляді прямокутника розміром 13 × 8 м і овалу з розмірами по вісях 20 × 13 м, вис. — 18 м. З обох боків до вежі прилягали міські оборонні стіни, її увінчує ренесанс. атик, оздоблений білокам’яним різьбленням. Автором атику остроз. веж вважають П. Сперендіо — вихідця з швейцар. м. Врено. Музей створ. як відділ Держ. істор.-культур. заповідника м. Острог за дорученням РМ УРСР, відкрито 1985 на кошти Т-в любителів книги СРСР та УРСР. Автор тематико-експозиц. плану — С. Позіховська, худож. оформлення — Є. Шаповалов. В основу експозиції покладено значну книжк. колекцію, початки формування якої пов’яза­ні з діяльністю Братства ім. князів Острозьких, що 1910 організувало в Острозі давньосховище, до якого і надійшли перші книги, серед них — Остроз. Біблія 1581 та 9 рукопис. книг і стародруків. У найактивніший період комплектування збірки (1970–90-і рр.) книги до музею надходили завдяки співпраці з обміннорезерв. фондами б-к ім. М. Салтикова-Щедріна (Ленінград, нині С.-Пе­тербург), ім. В. Леніна (Москва), ім. В. Короленка (Харків), НБУВ, ЛНБ, істор. і парламент. б-к (Київ), б-ки Львів. університету. Значну кількість богослужб. літ-ри отримано в результаті обстеження культових споруд на тер. Рівнен., Хмельн., Терноп. обл., низку кирилич. стародруків придбано у родин священнослужителів. Частину книг закуплено у жителів Острога, декілька — у букініст. магазинах Мос­кви. Значну допомогу в комплектуванні збірки надало Товариство книголюбів, що передало підбірку факсиміл. вид., 250 букварів мовами народів СРСР 1970-х рр., колекцію рад. мініатюр. видань. Експозицію зорієнтовано на висвітлення історії укр. книги — від виникнення книгодрукування в Україні до поч. 20 ст. Музей складається із 3-х залів, заг. пл — 400 м²: у залах 3-го та 2-го поверхів розміщено осн. експозицію, зал першого поверху є виставковим. 2019 реалізовано проект «Інтерактивний музей стародруків» від «Малі міста — великі враження» (програма Міністерства культури України). Експозиц. комплекси 3-го поверху: «Виникнення писемності у слов’ян», «Зародження книгодрукування в Європі», «Волинські Афіни (середньовіч. Острог як інтелектуальна столиця України у XVI столітті)», «Початок діяльності Івана Федорова (Мос­ква, Заблудів, Львів)», «Острозька друкарня князя В.-К. Острозького (1577–1636)», «Острозька Академія (1576–1636) як перший потужний просвітницький та книговидавничий осередок Східної Європи», «Духовні бібліотеки краю ХVІ–ХVІІІ століть», «Діяльність острозьких палітурників (інтролігаторів)», діорами: «Монастирсь­кий скрипторій»,«Середньовічна друкарня»; експозиц. комплекси 2-го поверху: «Папірництво в Україні ХVІ–ХІХ століть», «Друкарня львівського Успенського православного ставропігійського братства (1591–1787)», «Друкарня Михайла Сльозки у Львові (1638–1667)», «Мандрівні друкарні в Україні ХVІІ століття», «Львівські друкарні ХVІ–ХVІІІ століть», «Друкарня Києво-Печерської лаври (1615–1918)», «Друкарня Почаївського греко-католицького монастиря оо. Василіан (1733–1918)», «Зарубіжна україніка ХVІІ–ХVІІІ століть», «Світські бібліотеки на території краю ХVІІІ–ХІХ століть», «Малі друкарні в Україні ХVІІ–ХVІІІ століть», «Мистецтво оформлення стародруків ХVІІ–ХVІІІ століть», «Букварі ХІХ–ХХ століть», «Кобзарі Т. Шевченка», «Острозька чоловіча гімназія», «Видання класиків української літератури ХІХ — поч. ХХ століття». Музей з часу заснування у рамках книжк. збірки комплектує колекції: зх.-європ. стародруків 16–18 ст. (понад 1 тис. вид.), кирилич. стародруків 16 — поч. 19 ст. (бл. 400 вид.), букварів (бл. 770 вид.), «Кобзарів» Т. Шевченка (понад 100 вид.), мініатюр. книг розміром до 10 × 10 см (майже 600 вид.), Біблій (декілька сотень вид.) та ін. Cеред рідкіс. книг — Євангелія (Волинь), Нотний іромологіон (обидва — 16 ст.), Коран (Острог, не пізніше 1804; усі — рукопис), інкунабула Coniu­­ra­tiones demonum (Рим, 1492), Декреталії папи Григорія IX (Париж, 1511), анонімна середньошрифтна Євангелія (бл. 1555), Остроз. Біблія (1581), «Книга о постничестві Василія Великого» (Острог, 1594), Октоїх (Дермань, 1604), Ірмологій Іоанна Дамаскина (не пізніше 1638), Патерик Києво-Печерський (Київ, 1762), «Виргиліева Энеида на малороссійскій языкъ преложенная» І. Котляревського (С.-Пе­тербургъ, 1798), «Кобзар» Т. Шевченка (Прага, 1876).

Нумізматична виставка розташ. у пам’ятці архітектури місц. значення — колиш. житл. будинку Ш. Шейнерберга (зразок міщан. садиб. архітектури Острога кін. 19 — поч. 20 ст.). Частину будинку займала друкарня Ш. Шейнерберга. У фондах музею зберігаються окремі екземпляри її друк. продукції, зокрема альманах Клубу учнів. молоді Острога «Молодые силы» (1917) та брошура із віршами Л. Гомолицького (1918). У 1920 тут була ред. г. «Вісти Остріжського Повітового Революційного Комітету. Известия Острожского Уездного Революционного Комитета»; у період перебування Острога у складі Польщі (1921–39) діяла книгарня учител. кооперативу «Світ», також від 1933 видавали ж. «Stanica» (часопис учнів. молоді місц. гімназії і семінарії); під час 2-ї світової вій­ни 1941–44 — окружна комендатура нім. жандармерії; після її закінчення — Остроз. відділ. Держбанку СРСР. 1988 будівлю передано заповіднику. 1991 тут облаштовано фондосховище заповідника, 1997 відкрито постійно діючу нумізмат. виставку. Експозиція представлена в одному залі, побудована за хронол. принципом (від доби Київ. Русі й до сучас. пам’ят. і ювіл. монет і банкнот), складається із понад 3-х тис. предметів Держ. музей. фонду: колекції монет, монетні та монетно-речові скарби 17–19 ст., знайдені на тер. Острога та його околиць, монети Зх. Європи 15–17 ст. (від найкрупнішої сріб. монети — талера й до більш дрібніших його фракцій), паперові гроші, держ. і церк. нагороди, відомчі заохочувал. відзнаки та відзнаки окремих установ і організацій, а також оздоби до ікон 18–19 ст., виготовлені майстрами остроз. золотар. цеху, Зброй. палати (Мос­ква), ювелір. майстерні О. Сазікова (С.-Пе­тербург). 1970 нумізмат. збірку поповнила колекція рос. срібних і мідних монет 1704–1927, переданих з Ермітажу (Ленінград, нині С.-Пе­тербург). Розбудова монетно-грош. господарства часів Визв. змагань 1917–21 представлена карбованцями, гривнями, шагами та недерж. грош. знаками Острога, Житомира, Одеси, Кременця (Терноп. обл.), грош. система СРСР — банкнотами і монетами часів грош. реформ 1922–24, 1947, 1961, 1991. Окрема вітрина відведена окупац. випускам райхскомісаріату «Україна» 1942–44. Вагоме місце посідає продукція Банкнотно-монет. двору НБУ, 1995 розпочато формування колекції пам’ят. монет незалеж. України. Три монети присвяч. Острогу: «Острозька академія» (5 грн), «Родина князів Острозьких» (10 грн), «Острозька Біб­лія» (100 грн).

Завантажити статтю