Клименко Петро Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Клименко Петро Павлович

КЛИМЕ́НКО Петро Павлович (12. 07. 1920, с. Хотинівка, нині Коростен. р-ну Житомир. обл. – 04. 03. 1999, Київ, похов. у рідному селі) – прозаїк. Чоловік Г. Биченюк. Чл. НСПУ (1953). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Навч. у Ніжин. (Черніг. обл., 1939–41), закін. Київ. пед. ін-т (1948). Працював у редакціях газет. Автор повістей «Жива легенда» (Уж., 1951), «Кров’ю святою» (1964; переклад. чес. мовою), романів «Круті дороги» (1959), «Родиземля» (1967; 1990), «Смертю смерть порази» (кн. 1, 1971; кн. 2, 1975; 1990), «Опалене жито» (1980; 1990; усі – Київ). Гол. теми творчості – 2-а світ. війна, життя поліщуків.

Літ.: Новицький О. На далекій сонячній Мораві // ЛУ. 1979, 8 трав.; Равлюк М. Эпос повседневности // Радуга. 1986. № 9; Биченюк-Клименко Г. А мріяв стати вчителем… // ЛУ. 2010, 21 жовт.

М. Ю. Костриця

Стаття оновлена: 2013