Гудзь Валерій Федорович

ГУ́ДЗЬ Валерій Федорович (12. 02. 1971, м. Бориспіль Київської обл. — 12. 03. 2022, м. Попасна Сіверськодонецького р-ну Луганської обл., похований 15. 03. 2022 у рідному місті) — військовик. Полковник (2019). Герой України (2022, посмертно). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2015). Навчався у Рязанському вищому повітрянодесантному командному училищі (РФ), з відновленням незалежності України 1991 написав рапорт про переведення до Збройних сил України. 2001 у званні майор вийшов у відставку. Відтоді учителював і працював тренером з боксу в рідному місті, де ініціював заснування військово-патріотичного клубу «Боривітер». З початком російської агресії проти України у березні 2014 добровільно повернувся на військову службу. Був командиром взводу, роти, батальйону, від 2015 — заступником командира 72-ї окремої механізованої бригади; від 2017 — командиром 24-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях поблизу міст Волноваха (2014–16) та Авдіївка (нині Покровського р-ну, 2017) Донецької обл. 2020–22 був слухачем Національного університету оборони України ім. І. Черняховського (Київ). З початком повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну 24 лютого 2022 повернувся у 24-у окрему механізовану бригаду для організації її підсилення. У березні спланував та особисто очолив проведення наступальної операції із зачищення околиць Попасної від російських військ. Загинув у бою. Почесний громадянин м. Бориспіль та Бориспільського р-ну (від липня 2017). У травні 2022 вулицю Лютнева та провулок Лютневий у Борисполі перейменовано на честь Валерія Гудзя.

Завантажити статтю