Гудзь Валерій Федорович

Визначення і загальна характеристика

ГУ́ДЗЬ Валерій Федорович (12. 02. 1971, м. Борис­піль Київської обл. — 12. 03. 2022, м. Попасна Сіверськодонецького р-ну Луганської обл., похований 15. 03. 2022 у рідному місті) — військовик. Полковник (2019). Герой України (2022, посмертно). Орден Бог­дана Хмельницького 3-го ступеня (2015). На­вчався у Рязанському вищому повітрянодесантному командному училищі (РФ), з від­новле­н­ням незалежності України 1991 написав рапорт про пере­веде­н­ня до Збройних сил України. 2001 у зван­ні майор ви­йшов у від­ставку. Від­тоді учителював і працював тренером з боксу в рідному місті, де ініціював заснува­н­ня військово-патріотичного клубу «Боривітер». З початком російської агресії проти України у березні 2014 добровільно повернувся на військову службу. Був командиром взводу, роти, баталь­йону, від 2015 — за­ступником командира 72-ї окремої механізованої бригади; від 2017 — командиром 24-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях по­близу міст Волноваха (2014—16) та Авдіївка (нині Покровського р-ну, 2017) Донецької обл. 2020—22 був слухачем Національного університету оборони України ім. І. Черняховського (Київ). З початком повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну 24 лютого 2022 повернувся у 24-у окрему механізовану бригаду для організації її під­силе­н­ня. У березні спланував та особисто очолив проведе­н­ня на­ступальної операції із зачище­н­ня околиць Попасної від російських військ. Загинув у бою. Почесний громадянин м. Борис­піль та Борис­пільського р-ну (від липня 2017). У травні 2022 вулицю Лютнева та провулок Лютневий у Борис­полі пере­йменовано на честь Валерія Гудзя.

Р. В. Пилипчук

Завантажити статтю