СТРУ́ВЕ Отто (12. 08. 1897, Харків — 06. 04. 1963, м. Берклі, шт. Каліфорнія, США) — астроном. Доктор філософії (1923), чл. НАН США (1937). Золота медаль Лондонського королівського товариства (1944). Нащадок ві­домої династії астрономів. Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Харківський університет (1919), де був залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня. Того ж року мобілізований до Добровольчої армії А. Денікіна, був тяжко поранений, евакуювався до Криму. Від 1921 — у США. Працював у Єркській обсерваторії при Чиказькому університеті: 1932–47 — директор, водночас був професором астрономії цього Університету. З його ініціативи 1939 створено обсерваторію Мак-Дональд (по­близу м. Форт-Дейвіс) при Техаському університеті, якою він керував до 1947. У 1950–59 — директор обсерваторії Каліфорнійського університету; 1959–62 — перший директор Національної радіоастрономічної обсерваторії в Ґрін-Бенку, де з його ініціативи було споруджено найбільший на той час у США 42-метровий радіотеле­скоп. Основний напрям наукових досліджень — зоряна спектро­скопія. Ви­вчив спектри сотень по­двійних зірок, ви­значив їх маси та орбіти. Від­крив великомас­штабні турбулентні потоки в атмо­сферах надгігантів. Ви­значив параметри руху Сонця серед зірок та за­пропонував метод ви­значе­н­ня швидкостей оберта­н­ня зірок. Один із перших серед астрономів виявив і довів оберта­н­ня одиничних зірок. Спільно з К. Елві роз­робив і побудував в обсерваторії Мак-Дональд небулярний спектро­граф, за допомогою якого виявив водень у між­зоряному просторі. Президент Між­народного астрономічного союзу (1952–55). Головний редактор ж. «Astrophysical Journal» (1932–47). Був іноземним членом, почесним членом низки АН та наукових товариств. Іменем вченого на­звано астероїд, кратер на Місяці, а також теле­скоп в обсерваторії Мак-Дональд.