Класична освіта - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Класична освіта

КЛАСИ́ЧНА ОСВІ́ТА – тип загальної середньої освіти, в основі якої – вивчення латинської, грецької мов та античної літератури як пріоритетних предметів. Ідеалом виховання у системі К. о. є всебічно розвинена особистість. Основи системи К. о. закладені у теор. спадщині Конфуція (5 ст. до н. е.), подальшої систематизації та структуризації набула у діяльності софістів Стародав. Греції, рим. пед. системі. У Європі за часів Відродження, коли поширився інтерес до культур. спадщини антич. народів, гуманісти вважали лат. і особливо грец. мови єдиним засобом вивчення науки й мист-ва Стародав. Греції та Риму. Першими навч. закладами класич. типу вважають школи італ. гуманістів Ґ. Веронезе, В. да Фельтре, а також Страсбур. г-зію Й. Штурма (1537). Від кін. 15 ст. зміст К. о. набув знач. змін. Її метою стало оволодіння класич. латиною, витонченим стилем. Знач. поширення набула ціцероністика – захоплення вивченням мови та стилю рим. оратора й письменника М. Ціцерона. Це звузило К. о. до філол. змісту, сприяло відродженню формалізму у навчанні. Новий етап у розвитку К. о. розпочався від серед. 18 ст. з поширенням у країнах Зх. Європи ідей неогуманізму. Теор. основи К. о. закладені у працях Й. Гербарта. Від поч. 19 ст. провід. завданням К. о. стало вирішення проблем розвитку мислення, естетич. смаків, формування світогляду. У зв’язку з цим у навч. планах г-зій та аналогіч. серед. навч. закладів (лат. шкіл, ліцеїв) значне місце відводили математиці й логіці. Вивчення зазначених дисциплін поряд із вивченням граматики стародав. мов вважали гол. засобом К. о. До навч. планів г-зій поступово введено також рідну мову, історію, географію, у знач. обсязі – природн. науки. К. о. почали зазвичай розглядати як пропедевтичну для отримання університетської. «Статутом гімназій і прогімназій» (1871, 1879) класичну г-зію визнано осн. типом серед. школи. Давні мови і математика складали понад 40 % змісту навчання. У більшості країн Європи та Америки до кін. 19 ст. К. о. мала саме такий характер. Нині класичні ліцеї існують у Франції та Італії, класичні г-зії – у Німеччині, класичні відділ. при грамат. школах – у Великій Британії. Діють також класичні середні школи у Бельгії та Бразилії.

Літ.: Капнист П. Классицизм как необходимая основа гимназического образования. Москва, 1900; Мижуев П. Г. Главные моменты в развитии западно-европейской школы. Москва, 1913; Жураковский Г. Е. Из истории просвещения в дореволюционной России. Москва, 1978; Андрущенко В. П. Світанок Європи: Проблема формування нового учителя для об’єднаної Європи XXI століття. К., 2011; Вовк Л. П. Історія освіти і педагогіки у загальній, методологічній і професійній культурі майбутнього вчителя: Посіб. К., 2012.

Л. П. Вовк

Стаття оновлена: 2013