Кладницький Владислав Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кладницький Владислав Іванович

КЛАДНИ́ЦЬКИЙ Владислав Іванович (05. 03. 1932, Запоріжжя) – композитор. Засл. діяч мист-в РРФСР (1982). Чл. СК РФ (1962). Закін. Ленінгр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1959; кл. О. Чишка). У 1970–80-х рр. – зав. муз. частини, диригент Ленінгр. драм. театру ім. О. Пушкіна. Останні роки мешкає у Чехії. Найбільше визнання здобув як композитор-пісняр. Серед творів – опера «Італійські зустрічі» (1962; 1969 – радіоредакція; 1971 – телередакція), 8 симф. (1958–2000-і рр.), кантата «Моє місто» (1974), оркестр. сюїти «Куба» (1963), «Дитячі ігри» (1964), «Наша молодість» (1965), «Ювілейна увертюра» (1966), поема «Вітчизну славлю» (1972); камерно-інструм. твори для різних складів; романси та пісні на вірші О. Пушкіна, С. Єсеніна, Є. Євтушенка, О. Доматовського, Р. Казакової, В. Хвощевського, І. Рєзника та ін.; музика до драм. вистав («Ураган» А. Софронова, 1975; «Поклич мене у світлу далечінь» за В. Шукшиним, 1976; «Поки б’ється серце» Д. Храбровицького, 1977) та ін. Від 1960-х рр. співпрацював з кіностудіями ім. М. Горького, «Ленфільм». Серед найкращих за музикою фільмів цих кіностудій – «Бунтівна застава» (1967, реж. А. Бергункер), «Тиха Одеса» (1967, реж. В. Ісаков), «Снігуронька» (1968, реж. П. Кадочников), «Спадкоємці» (1975, реж. В. Ісаков, В. Костроменко). Автор музики до худож.-ігрових фільмів Одес. кіностудії худож. фільмів: «Севастополь» (1970), «До останньої хвилини» (1973, співавт.), «Яруги» (1989–90, 2 серії; усі – реж. В. Ісаков), «Квартет Ґварнері» (1978), «Шкура білого ведмедя» (1979), «Сто перший» (1982, 2 серії), «Секретний фарватер» (1986, 4 серії), «Дезертир» (1990), «Не відлітай, землянине!» (1992; усі – реж. В. Костроменко), «У Криму не завжди літо» (1987, реж. В. Новак).

Літ.: Малиева Р. Музыка одной жизни… // Шире круг. 2012. № 3.

О. У. Литвинова

Стаття оновлена: 2013