Козак Богдан Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козак Богдан Миколайович

КОЗА́К Богдан Миколайович (27. 11. 1940, Львів) – актор, режисер, театральний діяч, педагог. Акад. АМУ (2004), проф. (1997). Нар. арт. УРСР (1988). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2010). Премія ім. Й. Гірняка СТДУ (1997). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1999, 2006, 2010). Орден Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2015). Дійс. чл. НТШ (2009). Закін. актор. студію при Львів. укр. драм. театрі ім. М. Заньковецької (1963; викл. Б. Тягно) та філол. ф-т Львів. ун-ту (1971). Від 1963 – актор Нац. укр. драм. театру ім. М. Заньковецької; водночас 1978–86 викладав у студії при цьому театрі, 1990–98 – Вищому муз. ін-ті у Львові. За сумісн. від 1999 – зав. каф. театрознавства та актор. майстерності, водночас 2004–10 – декан ф-ту культури і мист-в Львів. ун-ту. Актор. мист-ву К. притаманний синтез високої зовн. європ. сценіч. культури та модер. нац. рис формотворення образу. Його широка жанр. палітра містить і трагедійні, і гострохарактерні, комедійні барви, та найяскравішим виявом мист. особистості актора був і залишається психол. ґротеск, в якому з однаковою силою реалізується його аналітизм та імпровізаційність, рац. начало та ігрова природа творчого «я» митця. У творчій лаб. К. однаково важливими є і бездоганна точність слова, і максимально виразний пластич. малюнок ролі, і філігранна точність у побудові характеру. Збагативши свій виконав. інструментарій здобутками провід. актор. технологій 20 ст. – від К. Станіславського, М. Чехова, Леся Курбаса. В. Мейєрхольда до Є. Ґротовського – К. сьогодні є прикладом синтет. актора, якому підвладні карколомні, парадоксал. сценічні вирішення, поєднані із глибин. осягненням сутності образу. Окремий творчий внесок К. у нац. культуру – телевізійна Шевченкіана, створ. на Львів. телерадіокомпанії: поеми «Кавказ» (1995), «І мертвим, і живим...», містерія «Великий льох» (обидві – 1996), «Чернець» (1997). Автор кн. «Театральні відлуння» (Л., 2010) та низки друк. статей з проблем актор. майстерності, історії театру. Упорядник та автор вступ. статей кн. «Лесь Курбас – театральні закони і акценти» (1996), «Всеволод Мейєрхольд – мистецтво театру» (1997), «Єжи Ґротовський. Театр. Ритуал. Перформер» (1999; також здійснив переклади), «Український театр» Г. Лужницького (у 2-х т., 2004; усі – Львів) та ін. Від 2001 – гол. ред. ж. «Просценіум», «Вісника Львівського університету. Серія “Мистецтвознавство”». Має низку аудіозаписів літ.-муз. композицій: «Царський в’язень» (про Андрея Шептицького) за поезіями Б. Лепкого, В. Пачовського (2003), «Думи» за поезіями Т. Шевченка (2005), «Зів’яле листя» за поезіями І. Франка (2006). Серед учнів – Л. Боровська, І. Вітовська, О. Ґарда, О. Гринько, Р. Держипільський, О. Люта, Н. Хвостенко.

Ролі: Дон Хуан («З коханням не жартують» П. Кальдерона), Борис («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького), Моцарт («Моцарт і Сальєрі» О. Пушкіна), Кларенс («Річард III» В. Шекспіра), Брянський («Прапороносці» О. Гончара, Б. Антківа), Іван («Суєта» І. Карпенка-Карого), Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Тарєлкін («Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобиліна), Арбенін («Маскарад» М. Лермонтова), Яґо, Полоній, Макбет («Отелло», «Гамлет», «Макбет» В. Шекспіра), Тартюф (однойм. комедія Ж.-Б. Мольєра), Петро І («Павло Полуботок» К. Буревія), Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Йорген Тесман («Гедда Габлер» Г. Ібсена), Пилат («Ісус, Син Бога живого» В. Босовича), Абель Знорко («Загадкові варіації» Е.-Е. Шмітта), Сальєрі («Амадей» П. Шеффера), Жевакін («Одруження» М. Гоголя), Інспектор Гуль («Він прийшов» Дж. Прістлі), Президент фон Вальтер («Підступність і кохання» Ф. Шіллера).

Вистави: «Три сестри» А. Чехова (1982), «Звичайна горошина» В. Данилевського, О. Костинського (1986), «Я вибираю “Березіль”» (1987), «В наймах у Мельпомени» за драм. композиціями Н. Бічуї (1988), «Орфеєве чудо» за Лесею Українкою (1991), «Жабуся» Г. Запольської (1994), «Французькі водевілі» («37 су пана Монтодуана», «Майор Кравашон») Е. Лабіша (1998), «Нора» Г. Ібсена (2003), «Готель між двома світами» Е.-Е. Шмітта (2007).

Літ.: Заболотна В. Богдан Козак (До 60-річчя від дня народж.) // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002; Веселка С. «Стрілець» влучає без промаху // УТ. 2006. № 2; Богдан Козак, заньківчанин. Л., 2010.

М. В. Гарбузюк

Стаття оновлена: 2016