Козак Валентина Спиридонівна
КОЗА́К Валентина Спиридонівна (01. 07. 1946, с. Нові Безрадичі Обухів. р-ну Київ. обл.) — поетеса. Член НСПУ (1979). Обл. літ. премії ім. М. Трублаїні (1983) та ім. С. Руданського (1996), літ.-мист. премія ім. С. Олійника (2013). Переможниця Всеукр. конкурсу-фестивалю сатири й гумору (Київ, 1992). Закін. Вінн. пед. інститут (1971). Працювала в обл. г. «Комсомольське племʼя» (1967–68), на Вінн. радіо (1968–86), очолювала письменн. клуб «Світлиця» (Вінниця, 1990–92); у 2005–06 — секр.-референт Київ. організації НСПУ. Провідні мотиви творчості К. — любов до рідної землі, її краса. Авторка зб. лірики «Сурми серця» (1975), «Чисті роси» (1981; обидві — Одеса), «Поклик літа» (К., 1988). На низку віршів К. поклали музику композитори П. Мидражевський, С. Сабадаш, Р. Скалецький, В. Ткаченко. Пише також гумор і сатиру: «Трапляється й таке…» (О., 1980), «Ще сміються в Україні» (К., 1996), «Ваше сміхородіє» (К.; В., 2011), «За Україну молюсь» (К., 2012); твори для дітей: вірш. казка «Де росте пшоно?» (В., 1994). Присвятила поему «Барвінок на три голоси» поділ. фольклористці А. Присяжнюк. Окремі поезії К. перекладено рос., нім., молд., кабард., балкар. мовами.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
