Козак Володимир Улянович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козак Володимир Улянович

КОЗА́К Володимир Улянович (справж. – Семибрат; 06. 08. 1930, с. Пагурці, нині Хмільниц. р-ну Вінн. обл. – 05. 08. 1995, Житомир, похов. у рідному селі) – поет. Чл. СПУ (1974). Закін. істор.-філол. ф-т Житомир. пед. ін-ту (1954). Учителював, працював у ред. обл. г. «Радянська Житомирщина» (1967–69), Житомир. обл. упр. у справах вид-ва, поліграфії і книжк. торгівлі (1969–89). Дебютував віршем «Гей, зелені дуби» (г. «Радянська Житомирщина» від 10 червня 1958), що увійшла до репертуару Поліс. нар. хору «Льонок» та Укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (музика П. Човганя). Писав про біди повоєн. села і подальший його занепад, руйнацію одвіч. духов. цінностей народу, моралі, символом чого стала апокаліпт. картина Чорноб. трагедії. Наскрізним образом його поезії є Родиземля – батьківщина на трагіч. зламі її сучас. долі. У творах К. гармонійно поєднані ліричні та епічні інтонації.

Тв.: Карби на граніті. К., 1965; Лебеді і стріли. К., 1970; Така велика земля. К., 1978; Цвіте верес. К., 1986; Грозолом, або Дума про нічний Чорнобиль. Ж., 2005.

Літ.: Сингаївський М. Перші весняні // ЛУ. 1965, 14 трав.; Клименко М. Бачити зором людства // Там само. 1976, 20 лют.; Грабовський В. З мукою-любов’ю до землі // Кожному мила своя сторона: Краєзнавчі нариси. К., 1998; Білоус П. «Проміння і зерно» // ЛУ. 2006, 15 черв.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2013