Козак Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козак Микола Іванович

КОЗА́К Микола Іванович (29. 10. 1947, с. Загін Ічнян. р-ну Черніг. обл.) – художник порцеляни. Чоловік З. Олексенко. Чл. Спілки дизайнерів України (1987). Закін. Миргород. керам. технікум (Полтав. обл., 1968; викл. Т. Мірошниченко, В. Панащенко, В. Ханко), Львів. ін-т декор. та приклад. мист-ва (1980; викл. М. Гладкий, Б. Горбалюк). Відтоді працював у м. Полонне (Хмельн. обл.): на фарфор. з-ді (з перервами): 1985–2007 – гол. художником; водночас 2003–07 – гол. художником корпорації «Укрпромфарфор». Учасник всеукр., всесоюз., міжнар. мист. виставок від 1973. Автор нових форм і малюнків для фарфор. столових та кухон. наборів, декор.-ужитк. виробів, що вирізняються цікавими знахідками. Більшість розробок К. впроваджено у серій. вироб-во. Окремі роботи зберігаються в НМУНДМ (Київ), Сум. ХМ, Хмельн. і Черкас. краєзнав. музеях, Черніг. істор. музеї, Музеї нар. декор. мист-ва та Шевченків. нац. заповіднику у Каневі (Черкас. обл.), Істор.-етногр. заповіднику «Переяслав» (Київ. обл.), Іллічів. музеї фарфору (Одес. обл.), Музеї Полон. фарфор. з-ду. Уклав буклети про фарфор. з-д, календар «Мальовнича Полонщина–2005», розробив герб м. Полонне.

Тв.: сервізи – чайні «Первоцвіт» (1971), «Веснянка» (1973), «Зустріч» (1975), «Хліб і троянди» (1980), «Левада» (1982), «Золотий колос» (1984), «Салют Перемоги» (1985), «Енергія» (1989), «Два кольори» (1990), «Дарунок» (1992), «Дачний» (1997; обидва – співавт.); кавовий «Наречена» (1973); чайно-кавовий «Олімпійський» (1980); дит. набори – «Музиканти» (1974), «Півник» (1982); набори – для напоїв «Аромат» (1974), для торта «Свято» (1975), для дерунів (вареників) «Подільський» (1984), для рибної юшки «Короп» (1999, співавт.); вази – «Блакитна» (1980), «Колос» (1982), «Синій птах» (1983), «Арт» (2002; усі – співавт.); штофи – «Пісні України» (1981), «Дует» (1983; обидва – співавт.), триптих «Пісня Кобзареві» (1989); подарунк. чашки – «Подолянка» (1981), «Любава» (1982; обидві – співавт.).

Літ.: Володимирова Н. Життєрадісне мистецтво // ОМ. 1981. № 2.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2013