Козлов Іван Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козлов Іван Андрійович

КОЗЛО́В Іван Андрійович (Козлов Иван Андреевич; 24. 06(06. 07). 1888, с. Сандирі, нині у складі м. Коломна Моск. обл. – 26. 03. 1957, Москва) – російський письменник, партійний діяч. Чл. РСДРП (1905), СП СРСР. Держ. та бойові нагороди СРСР. Працював на Коломен. маш.-буд. з-ді. За участь у рев. подіях 1905–07 заарешт.; 2,5 р. перебував у Владимир. в’язниці, засудж. до 4-х р. каторги та пожиттєвого заслання у Сибір. Після втечі 1913 емігрував. 1917 повернувся до Росії. В Україні брав участь у більшов. підпіллі в Катеринославі (нині Дніпропетровськ), Миколаєві, Севастополі, Харкові. Навч. у Вищому літ.-худож. ін-ті (Москва, 1923–25). Під час 2-ї світ. війни – один із кер. партизан. руху в Криму, секр. Сімфероп. підпіл. міськкому партії. Після війни жив у Сімферополі, де його іменем названо вулицю. Друкувався від 1920-х рр. Автор п’єс «Подполье» (1920), «Стена» (1924), «Конец Кабаевщины» (1929), «В волчьей пасти» (1934); низки мемуарно-белетрист. книг, зокрема докум. повісті «В крымском подполье» (Москва, 1947; Сф., 1947; Сталін. премія, 1948; укр. перекл. В. Гундича – К., 1949; перевид. – Сф., 1958; Москва, 1960; 1972), повісті про підпільників Севастополя «В городе русской славы» (Москва, 1950; Сф., 1950); автобіогр. трилогії – романів «Жизнь в борьбе» (Москва, 1955; 1965; Сф., 1961; 1963), «Ни время, ни расстояние» (1966; 1968), «Наш последний и решительный» (1969) про події 1905–07 та 1918–21 в Україні; кн. «Северный флот» (1966, співавт.; усі – Москва).

Літ.: Ходаков В. Серед славних підпільників // Молодь України. 1948, 18 квіт.; Левин Ф. Жизнь в борьбе // Звезда. 1956. № 2; Новикова М. Мемуары и жизнь. Сф., 1957; Козлов Иван Андреевич // Наш Серафимович. Воспоминания. Ростов-на-Дону, 1959.

Н. І. Моісеєнко

Стаття оновлена: 2013