Козловська Валерія Євгенівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козловська Валерія Євгенівна

КОЗЛО́ВСЬКА Валерія Євгенівна (20. 06. 1889, с. Бурімка, нині Ічнян. р-ну Черніг. обл. – 06. 05. 1956, м. Ютіка, шт. Нью-Йорк, США) – археолог, музеєзнавець. Дійс. чл. УВАН (1949). Закін. жін. г-зію та істор.-філол. відділ. Вищих жін. курсів (1916) у Києві. Знач. вплив на формування її наук. інтересів і особистості мав В. Хвойка, з яким вона познайомилася 1909 під час дослідж. стародав. Бєлгорода (нині с. Білогородка Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.). Після його смерті (1914) працювала зав. археол. відділу Київ. художньо-пром. і наук. музею. Була чл. археол. секції НТШ, ініціатив. групи із заснування Всеукр. археол. ком-ту при ВУАН (1921), вченим секр. археол. і мистецтвозн. секції та наук. секр. Трипіл. комісії цього ком-ту, секр. Софій. комісії (створ. для комплекс. дослідж. і охорони Софій. собору в Києві), зав. відділу феодалізму Секції історії матеріал. культури (1932–33), чл. Комісії з вивчення історії Києва при Ін-ті археології АН УРСР (1940). Перші самост. археол. розкопки здійснила 1916 (поселення трипіл. культури побл. с. Сушківка, нині Уман. р-ну Черкас. обл.). Брала участь у дослідж. археол. пам’яток різних епох: курганів епохи бронзи та раннього заліза (Горбаківка, Семківка, Пилипча), пам’яток трипіл. культури побл. Трипілля, Ржищева, Халеп’я, в урочищі Коломійщина, поселень Балики, Верем’я, Романівці, Черепин; могильників і поселень черняхів. культури (Ромашки, Жуківці, Дідівщина), слов’ян. могильника побл. с. Віта-Поштова; обстежувала городища та могильники давньорус. часу (Київ, Ржищів, Ходорів, Буки, Шарки, Біла Церква). Вела розкопки на горах Дитинка (1930) та Киселівка (1940) у Києві. Працювала у складі археол. експедицій під кер-вом Д. Яворницького (1927–32) і Т. Мовчанівського (1932). Зробила знач. внесок у розбудову одного із гол. музеїв України – Першого Держ. музею (згодом Всеукр. істор. музей ім. Т. Шевченка). Ініціювала орг-цію Бориспіл. археол. експедиції; створення заповід. зони для охорони городища, с-ща і могильника давньорус. часу в с. Буки на Київщині; відкриття Білоцерк. музею, якому передала велику колекцію археол. матеріалів, знайдених при розкопках місц. пам’яток. 1933 заарешт. за звинуваченням у приналежності до СВУ, однак за відсутності доказів незабаром звільнена. Деякий час залишалася без роботи. Під час 2-ї світ. війни працювала у музей. установах, створ. нім. окупац. владою. 1943 виїхала до Львова (була співроб. місц. археол. музею), 1944 – до Німеччини. 1950 емігрувала до США. Брала участь у підготовці перших 3-х томів «Енциклопедії українознавства» за ред. В. Кубійовича.

Пр.: Памяти В. В. Хвойки // Зап. Одес. об-ва истории и древностей. Т. 33. О., 1917; Розкопки 1916 р. біля с. Сушківка Уманського повіту на Київщині // Зап. істор.-філол. секції Укр. наук. т-ва у Києві. Кн. 17. К., 1918; Кераміка культури «А» // Трипіл. культура на Україні. Вип. 1. К., 1926; Трипільська культура на Україні. К., 1927 (співавт.); Бронзові прикраси з с. Підгірців на Київщині // Укр. музей. Вип. 1. К., 1927; Провідник по археологічному відділу Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка у Києві. К., 1928; Срібний скарб часів великого переселення народів з с. Фативіж на Чернігівщині // Ювіл. зб. на пошану акад. М. Грушевського. К., 1928; Новіші археологічні досліди на терені Білоцерківщини // Хроніка археології та мист-ва. Ч. 2. К., 1930; Археологічні розкопки року 1930 в Києві на горі Дитинці // Там само. Ч. 3. К., 1931; Археологічний музей ВУАН // Україна. 1932. № 1–2; Розкопки в Києві на горі Киселівці в 1940 р. // Археологія. 1947. № 1.

Літ.: Латуха Т. Археологічний музей при київських вищих жіночих курсах // Пробл. збереження та відродження пам’яток історії та культури: Мат. наук.-практ. конф., присвяч. 70-річчю Білоцерк. краєзнав. музею. Біла Церква, 1994; Павлова В. В. Сторінки життя та наукова діяльність В. Є. Козловської // Археологія. 2007. № 4.

В. В. Павлова

Стаття оновлена: 2013