Крижанівський Степан Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крижанівський Степан Андрійович

КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Степан Андрійович (26. 12. 1910(08. 01. 1911), м-ко Новий Буг Херсон. губ., нині місто Микол. обл. – 19. 07. 2002, Київ) – поет, літературознавець, перекладач. Батько А. Крижанівсь­кого. Д-р філол. н. (1962), проф. (1963). Чл. НСПУ (1934). Респ. премія у галузі літ.-худож. критики (1980). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди.

Навч. у Ми­кол. пед. ін-ті (1928–29), закін. Харків. ін-т пед. профес. освіти (1933). Від 1932 – відп. секр. ж. «Молодняк» (належав до однойм. харків. літ. орг-ції), згодом – заст. ред. ж. «Піонерія», літ. кон­сультант СПУ, 1943–44 – зав. відділу літ-ри і мист-ва г. «Правда України», 1944–46 – відп. секр. ж. «Дніпро». 1940–87 – в Ін-ті літ-ри АН УРСР (Київ): 1949–73 – зав. відділу укр. рад. літ-ри, 1973–76 – зав. сектору, 1976–87 – наук. консультант.

Дебютував як поет 1928 в одес. ж. «Блиск». Для його лірики характерні свіже відтворення люд. почуттів, медитат. та розмовні інтонації. На деякі вірші К. композитори П. Козицький, П. Майборода, С. Ко­зак створили пісні. Автор розділів у вид. «Історія українсь­кої літератури» (у 2-х т., 1954–57), «Історія української радянської літератури» (1964), «Історія української літератури» (у 8-ми т., 1967–71), «История советской многонациональной ли­тературы» (у 6-ти т., 1970–74), «Історія української літератури ХХ століття» (кн. 1, 1993).

Переклав укр. мовою окремі твори О. Пуш­кіна, М. Некрасова, М. Горь­ко­го, В. Маяковського, М. Тихонова, Янки Купали, Якуба Коласа, Пятруся Бровки. Деякі твори К. перекладено рос., білорус., бол­гар., польс., чес. мо­­вами. Залишив спогади про мит­­ців «розстріляного відродження» та літ. життя повоєн. років «Ми пі­знавали неповторний час» (1986), «Перегортаючи сторінки» (1991), «Спогад і сповідь з ХХ сто­­ліття» (2002; усі – Київ).

Тв.: Енергія. Х., 1930; Вугілля – на-гора! Х., 1931; Країна майстрів. Х.; К., 1932; Моїм ровесникам. Х.; К., 1932; Дні, дороги, друзі. Х.; О., 1934; Повноліття. К.; Х., 1935; Південь. К.; Х., 1937; Золоті ключі. К., 1938; Калиновий міст. К., 1940; Гори і долини. К., 1946; Під зорями радянськими. К., 1950; Весна людства: Вибр. поезії. К., 1951; Срібне весілля: Вибр. поезії. К., 1957; Ще не вечір. К., 1961; Вічнозелене дерево життя. К., 1967; Формула щастя. 1970; Берізка. К., 1971; Виднокруг. К., 1980; Літопис. К., 1991.

Пр.: Василь Стефаник. 1946; Ан­­дрій Малишко. 1948; Архип Тесленко. 1949; Микола Бажан. 1954; Максим Рильсь­кий: П’ятдесят років творчої діяльності. 1960; Соціалістичний реалізм – твор­чий метод радянської літератури. 1961; Виховання правдою і красою. 1962; Художні відкриття. 1965; Художні відкриття і літературний процес. 1979; Ро­бітнича тема в радянській літературі. 1979; Хвала життю. 1981; Максим Риль­ський. 1985; Василь Чумак. 1990; усі – Київ.

Літ.: Нудьга Т. Поет і літературознавець // Прапор. 1961. № 1; Левада О. Співець окриленого покоління // Кри­жанівський С. Хвала життю. К., 1981; Бурбела В. І очевидець, і дослідник // Вітчизна. 1987. № 8; Данилко П. «Маю в праці своїй насолоду» // УМЛШ. 1991. № 2; Біба П. Степанові Крижанів­сь­кому – 85 // Освіта. 1996, 1 січ.; С. Крижа­нівський: Автопортрет // СіЧ. 1997. № 1; Степан Андрійович Крижанівський // Там само. 2002. № 9.

В. А. Бурбела

Стаття оновлена: 2014