Козятин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козятин

КОЗЯ́ТИН – місто обласного значення Вінницької області, райцентр. Козятин. міськраді підпорядк. смт Залізничне. Знаходиться у верхів’ї р. Гуйва (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 159 км від Києва (залізницею; автошляхами – 150 км) та за 62 км від обл. центру (75 км). Пл. 12,5 км2. Насел. 26 635 осіб (2001, складає 92,6 % до 1989), переважно українці, проживають також росіяни. Залізнич. вузол. Виник у 1870-х рр. як с-ще побл. залізнич. станції, що здобула назву від сусід. с. Козятин (нині Козятин. р-ну). Від 1874 – м-ко Бердичів. пов. Київ. губ. У грудні 1917 у К. розміщувалася ставка генерала П. Скоропадського. 11 грудня 1918 тут Директорією з представниками нім. командування підписано угоду про евакуацію нім. армії з України. У ході рад.-польс. війни під час т. зв. Козятин. рейду в квітні 1920 м-ко захопили польс. війська. Від 1923 – райцентр, від 1932 – у складі Вінн. обл. Від 1938 – місто рай. значення. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 15 липня 1941 до 28 грудня 1943 – під нім. фашист. окупацією. Діяло підпілля. Від 2000 – місто обл. значення. 1897 мешкало бл. 1 тис., 1939 – 16,7 тис., 1959 – 22,8 тис., 1979 – 29,2 тис., 1989 – 28,8 тис., 1998 – 29,4 тис. осіб. Місто-побратим – Красногорськ (РФ). Нині працюють підпр-ва з обслуговування залізнич. транспорту, ВАТи – «Козятин. швейна ф-ка», «Козятин. птахокомбінат», «Козятинхліб», ТОВи – «Круп’яний дім», «Чарте» (мінерал. води та прохолодні напої, хлібобулочні вироби). У К. – 4 заг.-осв. школи, 2 навч.-вихов. комплекси школа-дитсадок, ліцей, 6 дошкіл. закладів, уч-ще залізнич. транспорту, Центр дит. і юнац. творчості, дит. муз. школа; рай. Будинок культури, міська б-ка, Козятина історії міста Музей; міська та залізнична лікарні, санаторій-профілакторій; відділ. 9-ти банків. Виходять г. «Вісник Козятинщини», «RIA-Козятин». Діють реліг. громади УПЦ МП, РКЦ, християн віри євангельської, євангелістів християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Пам’ятки арх-ри: вокзал, водогінна башта (обидві – 1888–89), земська пошта (поч. 20 ст.). Встановлено пам’ятники М. Грушевському, «Труд. слава залізничників», воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя двічі Героя Рад. Союзу І. Бойка, пам’ят. знак танкістам 1-ї гвард. танк. армії, які визволяли К. від нім.-фашист. окупантів. Серед. видат. уродженців – Герой України, політ. діяч, фахівець у галузі аграр. економіки Л. Яковишин; конструктор військ. техніки, чл.-кор. АН СРСР А. Костіков, один з кер. створення ядерно-збройового комплексу СРСР Г. Ломинський; міколог, фітопатолог М. Зерова, брати лікар-кардіохірург, чл.-кор. АМНУ Михайло та фахівець у галузі радіоелектроніки, акад. НАПНУ Юрій Зіньковські, фахівець у галузі харч. технологій М. Гандзюк, математик П. Керекеша, фахівець у галузі радіотехніки Б. Креденцер, лікар-судмедексперт І. Крижанівська, лікар-педіатр В. Неділько, педагог Л. Нічуговська, фармаколог О. Столярчук; перекладач В. Горлов; майстер різьблення на дереві, засл. художник України С. Карпенко, художники Ю. Клементьєв і О. Пилипчук; засл. арх. УРСР Г. Кульчицький; соліст і кер. білорус. ансамблю «Сябри», нар. арт. Білорусі А. Ярмоленко, актори, засл. арт. УРСР М. Бондаревський і Б. Чулімов, кінорежисер, сценарист, прозаїк, засл. діяч мист-в УРСР В. Іванов; культур. діяч, засл. діяч мист-в України Л. Лозинський; військ. діяч Ю. Бажанов, Герой Рад. Союзу М. Шнейдерман.

А. С. Кальноокий

Стаття оновлена: 2013