Коковцов Павло Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коковцов Павло Костянтинович

КОКО́ВЦОВ Павло Костянтинович (Коковцов Павел Константинович; 19. 06(01. 07). 1861, м. Павловськ, нині Ленінгр. обл. – 01. 01. 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) – російський семітолог, гебраїст. Акад. С.-Петербур. АН (1909). Закін. С.-Петербур. ун-т (1884), де був залишений для підготовки до професор. звання. 1893 захистив магістер. дис. «“Книга сравнения еврейского языка с арабским” Абу Ибрагима (Исаака) Ибн Баруна, испанского еврея конца ХІ и начала ХІІ века», яку видав як 1-й том серії «К истории средневековой еврейской филологии и еврейско-арабской литературы» (С.-Петербург, 1893); 2-й том – «Новые материалы для характеристики Иехуды Хайюджа, Самуила Нагида и некоторых других представителей еврейской филологической науки в Х, ХІ и ХІІ веке» (Петроград, 1916). Від 1894 працював у Ленінгр. ун-ті: від 1900 – проф. каф. євр., сирій. і халдей. словесності; водночас – зав. відділу євр. книг Публіч. б-ки; від 1930 – н. с. Ін-ту сходознавства РАН (Ленінград). Єдиний серед рос. семітологів знав усі семіт. мови та системи письма. Досліджував семіт. мови та писемні пам’ятки, історію євреїв і хозарів (монографія «Еврейско-хазарская переписка в Х веке», Ленинград, 1932). Дослідив і опублікував торг. договір Пальміри, арамей. написи із Ніраба (9 ст. до н. е.). 1913 як експерт у Бейліса Справі довів безпідставність звинувачення євреїв.

Літ.: Крачковский И. Ю. П. К. Коковцов в истории русского востоковедения (1861–1942) // Изв. АН СССР. Отделение лит-ры и языка. Москва, 1944. Т. 3, вып. 6; Носоновский М. Две школы гебраистики в Петрограде и караимская тема // Евр. старина. 2008. № 3(56).

Д. П. Урсу

Стаття оновлена: 2013