Кокорудз Ілля Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кокорудз Ілля Федорович

КОКОРУ́ДЗ Ілля Федорович (крипт.: Н. К., І., І. К., Іл. К., К-к-р-з; 31. 07. 1857, м. Яворів, нині Львів. обл. – 02. 06. 1933, Львів) – педагог, громадський діяч, меценат. Дійс. чл. НТШ (1899). Закін. Укр. академ. г-зію (Львів, 1879), Львів. ун-т (1885). Викладав у нім. г-зії у м. Броди (нині Львів. обл.), співзасн. т-ва «Шкіл. поміч» та Т-ва вчителів вищих шкіл; від 1890 – на пед. роботі у Станіславі (нині Івано-Франківськ), брав участь у діяльності місц. т-в (зокрема сприяв комплектуванню б-к у читальнях філії т-ва «Просвіта»), провадив просвітн. діяльність у сільс. читальнях. 1895 переїхав до Львова. Чл.-засн. і дир. «Банку зв’язкового» (1895–96), що фінансував культ.-осв. заходи. 1909–27 – проф., 1911–27 – дир. Укр. академ. г-зії. Голова т-ва «Рідна школа» (1927–33), якому передав значну частину свого майна, а також Руського пед. т-ва. Співпрацював у часописах «Правда», «Діло», «Зоря», «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка». Заснував Фундацію Іллі й Іванни Кокорудз для виплати стипендії здіб. учням і вид. укр. шкіл. книг, на їхні кошти збудовано приміщення дівочої укр. приват. гуманітар. г-зії (присвоєно їхнє ім’я). Їхнім ім’ям також названо вулицю у Львові. Разом із дружиною К. організував у с. Дора (нині у складі м. Яремче Івано-Фр. обл.) 3-річну фахову школу кравецтва, шевства та кушнірства, а також побудував церкву в гуцул. стилі. Заст. голови філол. секції, голова комісії з класич. філології НТШ. Автор публікацій з педагогіки, культури, історії укр. літ-ри.

Пр.: «Посланіє» Т. Шевченка. Естетично-критична студія // Зоря. 1885. Ч. 15–19; Маркіян Шашкевич і народні пісні // Там само. 1887. Ч. 21–22; Думки Шевченка. Їх генеза і мотиви // Діло. 1892. Ч. 149, 150; Археольогічна поїздка до Греції атенських конгресистів в 1905 р. Л., 1905; Старинна штука в Ватиканськім музею в Римі. Л., 1907; По якому вчити би граматики руської мови в гімназіях. Л., 1910.

Літ.: Струтинський М. Ілля Кокорудз (Біографічний нарис) // РШ. 1933. Ч. 2; Возняк М. Ілля Кокорудз про своє життя до 1897 р. // Там само. 1938. Ч. 13–14; Терещук О. Кокорудз Ілля Федорович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2001. Вип. 8; Качкан В. Був невміру совісним і невтомним. Сходинами життєпису Іллі Кокорудза // Істор. календар. К., 2003.

В. А. Качкан

Стаття оновлена: 2013