Козаченко Антон Іванович
КОЗАЧЕ́НКО Антон Іванович (02(15). 08. 1900, м. Гадяч, нині Полтавської обл. — 15. 01. 1962, Москва) — історик, бібліограф, книгознавець. Учень Д. БагаліяЗакінчив Полтавський інститут народного утворення (1924). Відтоді учителював, працював у місцевому архіві. Член Полтавського наукового товариства при Всеукраїнській академії наук. 1925–34 — аспірант, науковий співробітник, голова Бібліографічної комісії Харківського науково-дослідного інституту історії української культури; водночас — вчений секретар, голова Центрального бюро статистики друку (1925–28), завідувач редакційно-бібліографічного відділу (1928–30) Української книжкової палати. Від 1930 — доцент, вчений бібліограф Всеукраїнського інституту марксизму-ленінізму, професор Харківського інституту народного утворення; від 1931 — професор Інституту червоної професури, науковий співробітник Науково-дослідного інституту імені Т. Шевченка при Всеукраїнській академії наук; від 1934 — у Центральному музеї народів СРСР та Науково-дослідному інституті національностей при Центральному виконавчому комітеті СРСР; 1936–39 — професор Всесоюзного комуністичного університету журналістики (усі — Москва); від 1939 — завідувач кафедри історії СРСР, декан історичного факультету Московського обласного педагогічного інституту; завідувач кафедри історії СРСР Вищої школи профспілкового руху; старший науковий співробітник Інституту етнографії Академії наук СРСР. Досліджував проблеми історії України та Росії, книгознавства, бібліографії, джерелознавства, історіографії, краєзнавства.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Десять років книжкової продукції Радянської України: Істор.-статист. начерк. Х., 1929; Минуле книги на Україні: Істор. нарис. Х.; К., 1930; Українська культура: Її минувшина й сучасність. Х., 1931; Борьба украинского народа против иноземных поработителей, за воссоединение с Россией. Москва, 1954.