Козаченко Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козаченко Іван Іванович

КОЗАЧЕ́НКО Іван Іванович (10. 10. 1961, м. Калуш Станіслав., нині Івано-Фр. обл. – 10. 06. 1999, Київ) – поет-пісняр. Чоловік Т. Крижанівської. Лауреат міжнар. літ. конкурсу «Гранослов» (1994). Чл. НСПУ (1993). Закін. Київ. ун-т (1984). Працював у Києві: у Музеї книги (1986), Т-ві книголюбів (1987–91), ред. ж. «Однокласник» (1991–95), «СіЧ» (1996), г. «Говорить і показує Україна» (1996–99). Автор зб. «Аркан срібний» (1992), «Відеохронопис» (1994), «Лови» (1997), «Обітована» (1998; усі – Київ). Видав муз. альбоми «Незримий сад» (1996), «Зоря твого лиця» (1998). Для його поезії притаманна експресія. Серед популяр. пісень на його слова – «Мої батьки» (музика О. Злотника), «Злагода» (музика Ю. Дерського), «Небо», «Межа», «Листя» (музика Л. та Г. Тельнюків), «Новорічна пісня» (музика І. Кириліної). Лауреат фестивалів «Червона рута» (1989, 1993, 1997), «Оберіг», «Дзвін» (обидва – 1991). За творчістю К. поставлено виставу «Ліфти для повертання» (реж. – С. Архипчук, театр «Сузір’я», 2012).

Є. М. Баран

Стаття оновлена: 2013