Кудрик Борис Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кудрик Борис Павлович

КУ́ДРИК Борис Павлович (10. 06. 1897, м. Рогатин, нині Івано-Фр. обл. – 29. 03. 1952, ст. Потьма, Дубравлаг, Мордов. АРСР, РФ) – композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Д-р музикології (1932). Чл. Спілки рад. композиторів України (1940). У 1914 разом із сім’єю переїхав до Відня. Навч. у Віден. ун-ті (фі­лос. ф-т) та муз. академії (кл. Є. Мандичевського; обидва – 1915–18). Згодом повернувся в Україну. Вчителював. Закін. Львів. ун-т (1929; кл. музикології А. Хи­бінського). 1926–39 – викл. Вищого муз. ін-ту, водночас від 1933 – Богослов. академії, 1939–44 – проф. Консерваторії (усі – Львів). 1942–44 – муз. кер. інструм. ансамблю в Театрі легкого жанру й малих форм «Весе­лий Львів», з яким 1944 виїхав до Відня. 1945 заарешт., засудж. до 10 р. ув’язнення. Реабіліт. 1991 (посмертно). Муз.-теор. спад­щина К. охоплює істор. му­зикознавство, фольклористику, муз. критику та публіцистику. Значна частина твор. доробку присвяч. вивченню церк. музики. Жанр. діапазон композитор. спадку різноманітний, переважають хор. та інструм. жанри. Прагнення поєднати укр. муз. тематизм із духом і формою класич. музики витворило особливість автор. стилю К., що полягає в синтезі віден. класицизму, пізнього романтизму, сим­волізму та укр. пісенності, що позначені рисами вторинності. Його твори увійшли до репертуару провід. колективів Галичини (Львів. і Коломий. «Боя­ни», «Бандурист», «Трембіта», «Сур­ма»).

Пр.: Українська народна пісня і все­світня музика. Л., 1927; Йосиф Гайдн // Дзвони. 1933. № 7–8; Гендель і Бах // Там само. 1935. № 5; Сидір Воробкевич – музик // Життя і знання. 1936. № 5; Поезія Шевченка в музиці // Там само. 1937. № 3; Огляд історії української церковної музики. Л., 1937; 1995; Чужі впливи в українській музичній культурі // Укр. музика. 1937. № 5–6; Участь духовенства в галицько-українській музичній культурі // Богословія. 1938. Т. 16, кн. 4.

Тв.: кантата «Вибір Гетьмана» для мішаного хору з фортепіано у 4 руки (сл. Т. Шевченка, 1934, у 2-х ч.); хори – «Народний гімн» для жін. хору й фортепіано (сл. В. Самійленка, 1923), «За­клик до Черча» для чол. або жін. хору з соло сопрано або тенора (1929), «Гри­мить!» для мішаного хору (сл. І. Фран­ка, 1930), «Ой стрічечка до стрічечки» (1931), «Думи мої», «Ой маю, маю я оче­нята» (обидва – 1932, для жін. хору без супроводу; усі – сл. Т. Шевченка), «Віль­на Україна» для чол. хору (сл. Ю. Шкру­меляка, 1934), «До зорі Галиць­кої» для мішаного хору (сл. М. Усти­новича, 1936), «Весна» для мішаного хору із соло сопрано (сл. Я. Голо­ваць­кого, 1937); церк. хори – Псалом 132 для жін. хору в супроводі фортепіано (сл. Т. Шевченка, 1927), Панахида па­м’яті А. Вахнянина для мішаного хору а капела (1928), «Псалми Давидові» для мішаного хору (ч. 1 – «У 950-ліття хрещення Русі-України 988, 1938); інструм. – для малого оркестру «Гей гук, мати, гук», «Гей не дивуйтесь, добрії люди», «Марш Ку­банських козаків», «Перший запорозь­кий марш» (усі – 1937); музика до драм. вистав; обробки нар. та стрілец. пісень, солоспіви.

Літ.: Березовський О. Після років за­буття // Музика. 1990. № 3; Витвиць­кий В. Життєвий шлях Б. Кудрика // Бібліографія українознавства. Л., 1994. Вип. 2; Толошняк Н. Борис Кудрик // Музика. 1997. № 5; Її ж. Борис Кудрик у контексті галицької музичної культури // Musica Galiciana. Rzeszów, 1999. Т. 3; Підківка О. Б. Кудрик // Підківка О. Після довгих років забуття. Л., 2003; Німилович О. Варіаційні цикли Василя Барвінського і Бориса Кудрика... // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2004. Вип. 35; Ясіновський Ю. Борис Кудрик – дослідник і композитор церковної музики // Калофωnia: Наук. зб. з історії церк. монодії та гимнографії. Л., 2004. Ч. 2; Немкович О. Українське музикознавство XX ст. як система наукових дисциплін. К., 2006; Толош­няк Н. А. Панорама музичного життя Львова 20–30-х років ХХ століття в дзеркалі музично-публіцистичної спад­щини Бориса Кудрика // Вісн. При­карп. ун-ту. Сер. Мистецтвознавство. Ів.-Ф., 2011. Вип. 23.

Н. А. Толошняк

Статтю оновлено: 2014