Козинцев Григорій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козинцев Григорій Михайлович

КО́ЗИНЦЕВ Григорій Михайлович (09(22). 03. 1905, Київ – 11. 05. 1973, Ленінград, нині С.-Петербург) – кінорежисер, педагог. Нар. арт. СРСР (1964). Сталін. (1941, 1948) і Ленін. (1965) премії. Закін. Київ. школу живопису (1920; викл. О. Екстер), Ленінгр. АМ (1926), де разом із Л. Траубергом та С. Юткевичем організував ф-ку ексцентрич. актора. Від 1920 працював у Києві пом. художника у театрі М. Соловцова, брав участь у заснуванні експерим. театру «Арлекін». Від 1927 – викл. Ленінгр. ін-ту сценіч. мист-в. Викладав 1941–64 у ВДІКу (Москва): від 1960 – проф. каф. режисури. Керував 1965–71 режисер. майстернею при кіностудії «Ленфільм». Зняв перші німі фільми: «Походеньки Октябрини» (1924), «Чортове колесо», «Шинель» (обидва – 1926), «С. В. Д.» (1927), «Новий Вавилон» (1929), що виділялися чіткою ексцентрикою, філос. ґротеском плакат. мови агітац. оглядів. Створив кінотрилогію про Максима у жанрі історико-рев. епопеї: «Юність Максима» (1935), «Повернення Максима» (1937), «Виборзька сторона» (1939); стрічки: «Дон Кіхот» (1957, диплом Мкф у Ванкувері (Канада), 1958), «Гамлет» (1964, премія Мкф у Венеції, 1964), «Король Лір» (1970). Авангардист. творчість К. зазнала критики з боку рад. влади, звинувачень у формалізмі. Автор кн. «Наш современник Вильям Шекспир» (1962), «Глубокий экран» (1971), «Пространство трагедии» (1973; усі – Ленінград). Серед учнів – С. Ростоцький, Е. Рязанов.

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2013